РОЛЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Роль територіальних громад у протидії торгівлі людьми: методичні рекомендації. Київ, 2021
У цьому виданні йдеться про роль кожного з представників тери- торіальної громади у формуванні та реалізації місцевої політики з питань протидії торгівлі людьми. Інформаційні матеріали допо- можуть краще зрозуміти механізм надання допомоги та поліп- шити міжвідомчу співпрацю.
Загальне керівництво
проектом
Матеріали упорядкували
Лілія Грудко керівник програми «Безпека людини» Координатор проектів ОБСЄ в Україні
Надія Кондибіна менеджер програми «Безпека людини» Координатор проектів ОБСЄ в Україні
Ірина Бабенко голова ГО «Жіночий інформаційно-консульта- тивний центр» та соціального підприємства «Барвиста», магістр державного управління
Олена Рим доцент кафедри соціального права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук
Опубліковано за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні в рамках проекту
«Поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи в сфері протидії людьми, в Україні», що впроваджується за фінансової підтримки урядів Сполучених Штатів Америки та Канади.
Усі права захищені. Зміст цієї публікації може безкоштовно копіюватися та використовуватися для освітніх і інших некомер- ційних цілей за умови посилання на джерело інформації.
ОБСЄ, інститути ОБСЄ та Координатор проектів ОБСЄ в Україні не несуть відповідальності за зміст та погляди, висловлені екс- пертами або організаціями в цьому матеріалі.
© ОБСЄ, 2021 Україна, 01034, Київ, вул. Стрілецька, 16, www.osce.org/ukraine
ЗМІСТ
8-11 Вступ
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДМИ В УКРАЇНІ
13-15 Міжнародні нормативно-правові акти
15-20 Нормативно-правові акти України
ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УМОВАХ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНИ
25-27 Нормативно-правові акти з питань формуван-
ня безпечного середовища в територіальних громадах
27-35 Діагностика безпекової ситуації в громаді
36-37 Участь органів місцевого самоврядування в
реалізації Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми
37-44 Повноваження суб’єктів Національного меха-
нізму взаємодії, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми
44-45 Механізм перенаправлення виявлених осіб,
постраждалих від торгівлі людьми, для отри- мання ними допомоги
45-47 Взаємодія суб’єктів, які здійснюють заходи у
сфері протидії торгівлі людьми
ВИЯВЛЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З НИМИ
51-64 Поняття торгівлі людьми, її масштаби та види
64-65 Ґендерні та вікові особливості торгівлі людьм
65-68 Індикатори для виявлення осіб, постраждалих
від торгівлі людьми
69-71 Потреби осіб, постраждалих від торгівлі людь-
ми, які необхідно враховувати під час соціаль- ної роботи з ними
72-73 Морально-етичні принципи роботи з постраж-
далими особами
73-80 Правила проведення інтерв’ю уповноважени-
ми посадовими особами
82-83 Перелік рекомендованих заходів з протидії
торгівлі людьми для територіальних громад
ДОДАТКИ
87-91 Додаток 1. Схеми «Взаємодія суб’єктів, які нада-
ють допомогу особам, постраждалим від торгів- лі людьми»
92-93 Додаток 2. Організації України, що надають
допомогу особам, постраждалим від торгівлі людьми
94-96 Додаток 3. Рекомендації щодо проведення
інформаційних кампаній з протидії торгівлі людьми
97-102 Додаток 4. «Подорожуй відповідально: працев-
лаштування в ЄС»
103-123 Додаток 5. Закон України «Про протидію торгів-
лі людьми»
124-125 Список використаних джерел
ВСТУП
Коли цей посібник потрапить до ваших рук, ви можете по- думати: «Що це і для чого він мені? Торгівля людьми – це те, що відбувається десь далеко і жодним чином мене не об- ходить. Чи варто мені на це витрачати час?». Ми спробуємо переконати вас у цінності й актуальності матеріалів цього видання. Адже через упровадження реформ, пов’язаних із децентралізацією влади, так само як і внаслідок розробки загальнодержавних та регіональних програм з надання со- ціальних послуг та протидії торгівлі людьми кожна окрема територіальна громада наділяється новими можливостями, зокрема у сфері, що є предметом розгляду цього видання.
Мета посібника – ознайомити вас із кращими практиками та рекомендаціями, щоб ви як представник територіальної громади змогли допомогти людині, яка може потрапити в ситуацію торгівлі людьми або вже її пережила. Ви також ді- знаєтесь, які кроки зробити разом всією громадою у напрямі формування місцевої політики з протидії торгівлі людьми.
ОТЖЕ, ЩО ТАКЕ ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ?
Торгівля людьми – це особливо небезпечний злочин, учи- ненням якого не лише порушуються права людини та руйнується особистісна цілісність постраждалої особи, а й відбувається посягання на основи правової держави та вер- ховенство права.
В сучасних умовах завдяки неабияким зусиллям злочинців це явище перетворилось на добре організовану надприбут-
кову індустрію. Жертви сучасного рабства експлуатуються шляхом примусової праці, комерційного сексу, примусово- го жебрацтва майже в усіх країнах світу. Наразі понад 25 мільйонів людей уже стали жертвами торгівлі людьми. [1] У великих містах та невеликих поселеннях окремі історії людських страждань і несправедливості складаються в га- небну картину торгівлі людьми. Цей злочин завдає глибо- ких психологічних та фізичних травм жертвам та створює ризики зараження небезпечними хворобами. Багато випад- ків схожі, але кожен з них настільки ж унікальний, як і ті особи, які постраждали від торгівлі людьми.
Україна є країною походження, транзиту та призначення для чоловіків, жінок і дітей з метою їх сексуальної експлу- атації та примусової праці на приватних підприємствах (сільських фермах та в домашньому господарстві, промис- ловому секторі та на будівництві, масажних салонах та в саунах, ресторанах і готелях).
Торгівля людьми є одночасно причиною і наслідком по- рушення прав людини. Бажання поліпшити власне мате- ріальне становище, високий рівень безробіття, обмежені можливості працевлаштування, перманентні економічні та політичні кризи, корупція, а також існування неконтр- ольованих ділянок кордону з Росією – усе це сприяє як зрос- танню масштабів трудової міграції, так і переміщенню зло- чинців та жертв торгівлі людьми. Нелегальний характер трудової міграції стає основним чинником, що сприяє існу- ванню експлуатації людини людиною.
Торгівля людьми – це глобальне явище, яке, втім, так само має локальний характер і певні наслідки для територіаль- них громад. Саме рівень якості та умов існування жителів громади, їх уразливий економічний, фізичний або психо- логічний стан, кризові ситуації в їхніх родинах, з одного боку, а також слабка місцева політика соціального захисту та недостатньо результативна діяльність соціальних служб щодо вирішення проблем жителів громади – з іншого, ство- рюють ризики активації на відповідній території злочин- ної діяльності, пов’язаної з торгівлею людьми.
З огляду на це Уряд України вважає органи місцевого само- врядування, що представляють інтереси територіальних громад, своїми стратегічними партнерами в боротьбі з тор- гівлею людьми та покладає великі надії на результати цієї співпраці. Саме органи місцевого самоврядування наділені компетенцією та мають широкі можливості для проведен- ня своєрідного локального аудиту безпеки у сфері торгівлі людьми. Цей процес охоплює собою аналіз ситуації у від- повідній об’єднаній територіальній громаді, а отримані відомості можуть стати основою для органів місцевого са- моврядування під час розробки та здійснення заходів, спря- мованих на попередження торгівлі людьми (інформаційно- просвітницька робота, врегулювання міграційних процесів, соціально-економічні ініціативи тощо).
Діяльність різноманітних структурних підрозділів органів місцевого самоврядування (соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, у справах молоді та захисту дітей, зайнятос- ті, праці, муніципальної варти та ін.) в аспекті попереджен- ня торгівлі людьми в територіальній громаді потребує якіс- ної внутрішньої координації та є неможливою без співпраці з іншими державними органами, зокрема відділами по бо- ротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Наці- ональної поліції України, прокуратурою, судами, органами зайнятості та міграційними службами, діяльність яких тією чи іншою мірою пов’язана із боротьбою з торгівлею людь- ми. Крім того, незмінними партнерами органів місцевого самоврядування у протидії торгівлі людьми залишаються громадські організації, особливо ті з них, що мають досвід боротьби з цим злочинним явищем або працюють у на- прямі захисту прав мігрантів чи протидії насильству щодо жінок. Неабияке значення має налагодження плідного спів- робітництва з релігійними групами, профспілками, асоціа- ціями роботодавців, організаціями мігрантів, національни- ми та іншими меншинами, а також з іншими суб’єктами. Зокрема, відображаючи ситуацію в громаді, відповідальні особи місцевих рад мають отримувати інформацію про ви- падки торгівлі людьми, що є доступною на національному рівні, зі звітів по боротьбі з торгівлею людьми, комбінуючи
її з відомостями про злочинність на місцевому рівні, дани- ми соціальних служб про найбільш уразливі групи насе- лення, інформацією про жертв торгівлі людьми, торгівців людьми, а також про ініціативи громадських організацій, що здійснюють свою діяльність у цій сфері.
Органи місцевого самоврядування мають унікальні можли- вості «озброїти» жителів територіальних громад інформа- цією про сучасне рабство, навчити їх розпізнавати ознаки торгівлі людьми, надати відомості про суб’єктів, що допо- магають постраждалим особам. Так само вони можуть за- охочувати населення до усвідомлення своїх можливостей у цій боротьбі, що має стати спільною для всіх, так само як і до того, щоб зробити цю боротьбу пріоритетним завданням розвитку територіальної громади. З цією метою необхідно ухвалювати місцеві програми протидії торгівлі людьми, за допомогою інформаційно-просвітницьких заходів утвер- джувати негативне ставлення до цього явища як до грубого порушення прав людини, гарантувати допомогу та підтрим- ку жителям громади, які постраждали від торгівлі людьми.
Безпека та захист жителів громади є пріоритетним завдан- ням її керівників, успішне виконання якого не в останню чергу пов’язане з необхідністю реалізації виваженої полі- тики протидії торгівлі людьми. Всеохопний характер від- повідних заходів забезпечується одночасним урахуванням конкретних локальних особливостей. Для дієвої боротьби з цим злом, а також надання допомоги постраждалим особам потрібні знання, ресурси та залучення якнайширшого кола заінтересованих сторін. Тому роль керівників органів міс- цевого самоврядування у цьому процесі залишається такою важливою, адже саме на них покладається відповідальність за визначення напрямів плідної взаємодії органів виконав- чої влади та органів місцевого самоврядування, міжнарод- них, громадських організацій і юридичних осіб у сфері про- тидії торгівлі людьми, забезпечення проведення постійного моніторингу ситуації у територіальній громаді та ефектив- ності заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, з урахуванням нових викликів.
Частина перша
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ
13-15 Міжнародні нормативно-правові акти
15-20 Нормативно-правові акти України
МІЖНАРОДНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
Міжнародні правові документи у сфері боротьби з торгівлею людьми охоплюють різні аспекти та виокремлюють кілька рівнів впливу. На їх основі сформована ефективна система боротьби з цим явищем. Україна долучилася до пулу країн, що впроваджують політику боротьби з торгівлею людьми, та ратифікувала низку міжнародних документів відповід- ного спрямування.
Міжнародний нормативно-правовий акт Рік ратифікації Україною
Конвенція ООН про права дитини1 1991
Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності2
2004
Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми3
2010
Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної екс- плуатації та сексуального насильства
(Лансаротська Конвенція)4
2012
Ці документи визначають правові засади попередження ¹ торгівлі людьми і боротьби з нею, захисту та допомоги осо- бам, постраждалим від торгівлі людьми (ОПТЛ), за повної по- ваги до прав людини, а також заохочують співробітництво між державами-учасницями. У них також розкривається поняття «торгівля людьми», наводяться її ознаки та види 3 для однакового розуміння всіма країнами, які ратифікували
ці міжнародні документи та у контексті яких зобов’язалися формувати своє національне законодавство для боротьби з торгівлею людьми.
01
Принцип
02
Принцип
03
Принцип
Міжнародна система боротьби з торгівлею людьми є добре розробленою та пропонує чотири ключові принципи – стан- дарти, яких мають дотримуватися місцеві органи влади у боротьбі з торгівлею людьми. [2]
ПІДХІД НА ОСНОВІ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
Він має інтегруватися в усі аспекти боротьби з торгівлею людьми. Застосування цього підходу передбачає, що права ОПТЛ повинні перебувати в центрі всіх зусиль з поперед- ження та протидії торгівлі людьми, а також із надання їм захисту, допомоги та відшкодування. Такий підхід має бути ґендерно орієнтованим і враховувати потреби дітей, оскіль- ки торгівля людьми рівною мірою зачіпає жінок і чолові- ків, дівчат і хлопців, які можуть зазнавати експлуатації у різних формах. З огляду на це відповідні заходи (стратегії, програми, послуги) повинні враховувати різні потреби усіх постраждалих для уникнення ненавмисного негативного впливу на права людини (наприклад, стигматизації). [3]
БЕЗЗАСТЕРЕЖНА ДОПОМОГА ОПТЛ НА ОСНОВІ ДОТРИ- МАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ.
Це означає, що надання підтримки, захисту та допомоги не має залежати від готовності або здатності ОПТЛ співпрацю- вати з правоохоронними органами у рамках розслідування або кримінального судочинства. [4]
ПОПЕРЕДЖЕННЯ НА ДОКАЗОВІЙ ОСНОВІ.
Так, політика, програми та інші заходи, спрямовані на попередження торгівлі людьми, повинні спиратися на знання про явище торгівлі людьми та особливості його виявлення в зоні впливу відповідних територіальних гро- мад. Проведення якісного територіального аналізу, що до- зволятиме виявляти групи ризику, місця, де виникають ризиковані ситуації, причини цього явища, потреби по- страждалого населення, наявність ресурсів і професійних навичок, повинно бути основою заходів, що вживаються. Політика попередження на місцевому рівні має розв’язувати питання, що формують попит, задоволення якого має наслід-
ком виникнення експлуатації та торгівлі людьми, зважати на чинники, що підвищують уразливість населення (на- приклад, заходи, пов’язані з дискримінацією та нерівністю).
МІЖДИСЦИПЛІНАРНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
В таких сферах, як права людини, міграція, ґендер, рівність, недопущення дискримінації, трудові відносини, охорона здоров’я, освіта, соціальна інтеграція та безпека, має вирі- шальне значення для ефективного попередження торгівлі людьми, захисту ОПТЛ та покарання злочинців. Цей про- цес вимагає, щоб різні сектори державного управління – на місцевому, регіональному та національному рівнях – систе- матично працювали разом з організаціями громадянського суспільства, профспілками та підприємствами, впроваджу- ючи ефективні способи взаємодії й координації своїх дій щодо попередження торгівлі людьми. [5]
04
Принцип
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ
В Україні вперше серед пострадянських країн у національ- 5
ному Кримінальному кодексі (КК) було закріплено статтю
«Торгівля людьми». З 2001 року торгівля людьми (ст. 149 чинного КК України5) належить до категорії тяжких зло- чинів проти особи та передбачає жорстке покарання за її учинення.
01
Cуб’єкти виконання:
Мінсоцполітики – національний координатор,
органи виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядування, міжнародні та громадські
організації
02
Cуб’єкти виконання:
Мінсоцполітики – національний координатор, органи виконавчої влади всіх рівнів, органи міс- цевого самоврядування, міжнародні та громадські
організації
03
Cуб’єкти виконання:
Мінсоцполітики, Міністерство охорони здоров’я, Державна служ- ба зайнятості, Державна міграційна служба, місцеві державні адміністрації, органи місцевого само- врядування, міжнародні та громадські організації
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Ефективність політики протидії торгівлі людьми зумовлю- ється застосуванням різних превентивних засобів: дослі- дження, інформування, кампанії з підвищення обізнаності й освітні кампанії, соціальні й економічні ініціативи, навчаль- ні програми для осіб, уразливих до торгівлі людьми, а також для професіоналів, діяльність яких пов’язана із проблемами торгівлі людьми; вжиттям заходів для забезпечення легаль- ної міграції, зокрема шляхом поширення відповідними служ- бами достовірної інформації стосовно умов законного в’їзду та перебування на території різних країн; проведенням за- ходів задля зниження вразливості дітей до торгівлі людьми шляхом створення захисного середовища для них.
БОРОТЬБА ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ, ПОВ’ЯЗАНОЮ З ТОРГІВЛЕЮ
Означені суб’єкти у межах своєї компетенції займаються ви- явленням злочинів торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановленням осіб, причетних до злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, та притягненням їх до кримі- нальної відповідальності шляхом реалізації організаційних, процесуальних, аналітично-дослідницьких, оперативно-роз- шукових, адміністративно-правових та інших заходів.
НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ЗАХИСТУ ОСОБАМ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, якій встановлено статус особи, яка постраж- дала від торгівлі людьми, має право на забезпечення осо- бистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
• Інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
• Медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
• Тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути про- довжено за рішенням місцевої державної адміністрації,
зокрема у зв’язку з участю особи в якості потерпілого або свідка у кримінальному процесі;
• Відшкодування моральної та матеріальної шкоди за ра- хунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
• Одноразової матеріальної допомоги у порядку, встанов- леному Кабінетом Міністрів України;
• Допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на осві- ту та професійну підготовку.
• Закон України «Про протидію торгівлі людьми» встанов- 7 лює основні принципи роботи з дітьми, які постраждали від торгівлі людьми, заходи профілактичної роботи з дітьми та
їх батьками стосовно попередження торгівлі людьми, захо- ди з надання допомоги виявленим дітям, які пережили си-
туації, пов’язані з торгівлею людьми, та щодо підвищення 9
рівня обізнаності фахівців, які контактують з дітьми.
10
11
12
13
14
15
Наказ Міністерства соціальної політики України від 30 липня 2013 року № 458
«Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми»15, затверджує три відповідні стандарти. Так, Стандарт надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми упроваджується з метою забезпечення всебічної, своєчасної, доступної та достовірної інформації стосовно існування і розповсюдження проблеми тор- гівлі людьми в Україні та за кордоном, основних причин потрапляння особи до ситуації торгівлі людьми, ознак небезпеки, ризикової поведінки та спосо- бів уникнення таких ситуацій. Стандарт надання послуг із соціальної інтегра- ції та реінтеграції ОПТЛ передбачає комплекс соціальних норм і нормативів, на базі яких визначаються рівні основних соціальних гарантій з реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Стандарт надання соціальних по- слуг із соціальної інтеграції та реінтеграції дітей, які постраждали від торгівлі людьми, є комплексом соціальних норм і нормативів, на базі яких визнача- ються рівні основних гарантій соціального захисту дітей, які постраждали від торгівлі людьми, з метою забезпечення їх інтересів.
16
17 Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми ухвалюється Урядом на кожні 5 років та визначає заходи з протидії торгівлі людьми, виконання яких покла- дено на суб’єкти Національного механізму взаємодії. Наразі Уряд України працює над створенням Державної цільової програми на 2021 – 2025 роки.
Доповідь Державного департаменту
США
Звіт Групи експертів Ради Європи з
протидії торгівлі людьми (GRETA)
Звіт Моніторингової
місії ЄС
МЕХАНІЗМИ МОНІТОРИНГУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ З ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
• щорічне звітування Мінсоцполітики.
• невиконання рекомендацій тягне накладення санкцій та припинення донорської допомоги з боку Уряду США
• звітування Мінсоцполітики кожні 4 роки.
• невиконання рекомендацій має наслідком погіршення іміджу та рейтингу України серед країн – членів Ради Європ
• щомісячне звітування Мінсоцполітики.
• невиконання рекомендацій є скасування ЄС безвізового режиму для України
Для записів
Для записів
Для записів
2
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ПИТАНЬ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ
Витоки явища «торгівля людьми» знаходяться у причи- нах, що спонукають людей погоджуватись на неперевірені сумнівні пропозиції вербувальників, які обіцяють швидко розв’язати їх життєві складнощі: тривале безробіття, фінан- сова скрута, борги, відсутність власного житла, коштів на лікування рідних, перспектив розвитку для молодих людей, домашнє насильство, безвідповідальне батьківство, відсут- ність альтернативних шляхів вирішення проблем у місце- вих громадах.
Наслідки торгівлі людьми для громад насамперед поля- гають у погіршенні морально-психологічного стану та здоров’я їх жителів, які пережили ситуації торгівлі людьми. Це негативно впливає на їх поведінку в сім’ї та соціумі, що найчастіше стає асоціальною (схильність до вжиття алкого- лю, прояви агресії або схильність до суїциду внаслідок гли- бокої депресії, жорстоке поводження з дітьми та рідними).
Досягти безпечного середовища в громаді можна завдяки, зокрема, виваженому управлінню з боку місцевої ради та здійсненню системної роботи активом громади: вжиття профілактичних заходів серед населення та проведення со- ціальних активностей з особами, які формують соціальні групи ризику. Для досягнення цієї мети необхідно ухвалити нормативно-правові акти, що забезпечуватимуть розвиток та зміцнення співробітництва між усіма місцевими струк- турами управління, організаціями та населенням у сфері протидії торгівлі людьми.
НЕОБХІДНО ЗАТВЕРДИТИ ЦІЛЬОВУ СОЦІАЛЬНУ ПРОГРАМУ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ (НА ВИЗНАЧЕНИЙ ПЕРІОД)
01
Цільова соціальна програма
Програма може бути:
• окремою програмою громади;
• у складі іншої соціальної програми громади, наприклад, програми попередження домашнього насильства;
• програмою для кількох сусідніх об’єднаних територіаль- них громад на основі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 4 Закону України
«Про співробітництво територіальних громад», що дає можливість об’єднувати ресурси та забезпечувати проведення заходів кваліфікованими фахівцями вузької спеціалізації (психологами та іншими).
див. Додаток 3 18
«Рекомендації щодо проведення інформацій- них кампаній з протидії торгівлі людьми»
Програма повинна охоплювати:
• проведення інформаційних кампаній для підвищення обізнаності населення з питань самозахисту від експлу- атації при працевлаштуванні за кордоном та в Україні;
• проведення навчання співробітників з питань поперед- ження торгівлі людьми та здійснення кваліфікованого перенаправлення до установ та організацій, що надають допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми;
• розроблення та реалізацію планів втручання з метою зменшення уразливого стану представників груп ризику
ПОТРІБНО УХВАЛИТИ ПРОГРАМУ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛО- ЧИННОСТІ ТА ПРАВОПОРУШЕНЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРО-
Програма профілактики злочинності
МАДИ (НА ВИЗНАЧЕНИЙ ПЕРІОД).
Протидія торгівлі людьми має стати складовою загальної стратегії попередження злочинів на теренах відповідної те- риторіальної громади. До Програми рекомендується вклю- чити розділ з протидії торгівлі людьми за такими напряма- ми співпраці з представниками місцевої поліції:
• систематичне вжиття усіх можливих та необхідних захо- дів щодо виявлення, перевірки та моніторингу суб’єктів господарювання, що надають послуги зі сприяння працев- лаштуванню як в Україні, так і за кордоном, а також шлюб- них агенцій з метою попередження торгівлі людьми;
• співпраця із компетентними органами державної влади, у тому числі шляхом участі у спільних робочих групах, які перевіряють діяльність суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлашту- ванні, з метою попередження фактів торгівлі людьми, недопущення випадків вивезення громадян України за кордон, насамперед молодих жінок під виглядом їх пра- цевлаштування, для сексуальної або трудової експлуата- ції, торгівлі органами людини;
• виявлення, з урахуванням доступних ресурсів та в межах повноважень, осіб, причетних до торгівлі людьми, з ме- тою притягнення їх до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку, впровадження заходів з організації та проведення цільових оперативно-профі- лактичних та інформаційно-просвітницьких кампаній для попередження торгівлі людьми, виявлення та при- пинення відповідної протиправної злочинної діяльності;
• запобігання дитячому пияцтву, наркоманії, безпритуль- ності та бездоглядності, виявлення дітей, які жебраку- ють, діють протиправно або втягнуті в злочинну діяль- ність дорослими особами.
СЛІД УХВАЛИТИ РІШЕННЯ ПРО ВИПЛАТУ ДОПОМОГИ ОПТЛ З МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ В РАМКАХ МІСЦЕВОЇ ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ.
03
Виплата допомоги
ДІАГНОСТИКА БЕЗПЕКОВОЇ СИТУАЦІЇ В ГРОМАДІ
Ухвалення цільових соціальних програм територіальної громади з питань протидії ТЛ або включення відповідних питань до інших програмних документів ТГ потребує про- ведення ґрунтовного аналізу безпекової ситуації у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До- ступні статистичні дані та актуальні відомості про групи ризику серед жителів громади, які потенційно можуть по- страждати від торгівлі людьми, є тим підґрунтям у взаємо- дії представників органів місцевого самоврядування (ОМС), уповноважених органів державної влади та місцевих гро-
мадських організацій, що забезпечуватиме якісне попе- редження ТЛ, надання своєчасної та повної допомоги по- страждалим, так само як і всеохопне інформування жителів громади про особливості цього злочину.
01
Етапи аналізу
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ АНАЛІЗУ БЕЗПЕКОВОЇ СИТУАЦІЇ У ГРОМАДІ
1. Якою є загальна кількість жителів?
2. У який спосіб відбувається обмін інформацією між заінтер- есованими суб’єктами у територіальній громаді? Яка роль у цьому процесі відводиться ОМС?
3. Якою є кількість публікацій з питань протидії торгівлі людь- ми та допомоги постраждалим, що були розміщені у ЗМІ та є доступними для жителів територіальної громади?
4. Чи створені та функціонують у територіальній громаді
«телефони довіри»?
5. Чи є достатніми ресурси територіальної громади для забез- печення оперативного, якісного та повного надання допо- моги ОПТЛ?
6. Чи розміщено інформаційно-просвітницькі матеріали (стенди, плакати, білборди тощо) у місцях підвищеного ризику?
Чи визначено такі місця?
7. Які заходи з протидії торгівлі людьми протягом поточного року проводились у громаді? Хто ініціював їхнє проведення та залучався до участі в них?
8. Чи визначено групи ризику серед населення територіальної громади за суб’єктним критерієм з огляду на демографічну ситуацію? Чи ведеться облік осіб з груп ризику? Чи прово- дились з ними заходи з метою попередження потрапляння в ситуації торгівлі людьми?
9. Які заходи з протидії торгівлі людьми заплановані на на- ступний рік?
10. Яка кількість суб’єктів підприємництва, що функціонують у територіальній громаді?
11. Як багато трудових мігрантів без документів проживають у територіальній громаді?
- на яких підприємствах вони працюють?
- де вони живуть та як дістаються роботи?
- з якої країни вони походять; їхній демографічний портрет?
- якими є умови їхньої праці та рівень винагороди?
- чи знають вони про свої права, чи отримують підтримку та послуги?
- якою має бути політика та які послуги необхідно здійснити, щоб забезпечити для них кращий захист від експлуатації?
12. Чи є на вашій території люди, які займаються жебрацтвом?
- чи є організованим процес жебрацтва? Чи є особа, яка приводить та забирає жебрака? Як багато часу вони про- водять, жебракуючи?
- чи контролюють їхню діяльність?
- чи займаються вони іншою діяльністю, крім жебрацтва?
- де проживають особи-жебраки та якими є умови їхнього проживання?
- чи є у них доступ до служб підтримки?
13. Чи вчинялися злочини у вашій місцевості? Які саме?
14. Чи мігрують особи у межах більшого регіону?
15. Чи є звіти з інших адміністративних одиниць області про торгівлю людьми?
ГРУПИ РИЗИКУ
Група ризику щодо торгівлі людьми – це група осіб, що об’єднує особливо вразливих людей, стосовно яких існує ви- сока ймовірність стати жертвами торгівлі людьми.
Q Безробітні особи, які знаходяться на обліку в центрі зайнятості.
Q Сім’ї, що опинилися в скрутних життєвих обставинах та перебувають на обліку центрів соціальних служб.
Q Сім’ї / особи із числа внутрішньо переміщених, які пере- бувають на обліку.
Q Особи працездатного віку з числа внутрішньо перемі- щених, які потребують працевлаштування.
Q Особи, які постраждали від насильства та перебувають на обліку.
Q Особи, які проживають в інтернатних закладах на терито- рії громади (закладах освіти, соціального захисту тощо).
02
Етап аналізу
Відмідьте групи, які є присутні у вашій громаді
03
Етапи аналізу
Q Мігранти, зокрема мігранти без документів, які прожи- вають на території громади.
Q Жителі територіальної громади, які виїхали за кордон з метою пошуку роботи.
Q Особи, які займаються жебракуванням у громаді.
Q Безпритульні особи.
ОЗНАКИ, ЩО ВКАЗУЮТЬ НА МІСЦЯ ПІДВИЩЕНОГО РИЗИКУ ЩОДО ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
• Кількість посередників, у тому числі рекрутингових служб та агенцій з питань сприяння працевлаштуван- ню за кордоном.
• Кількість звернень, що надходили до органів реєстрації актів цивільного стану від жінок віком від 18 до 45 років з метою зміни прізвища та ім’я (протягом року).
• Наявність на території громади осіб, які надають платні сексуальні послуги.
Групи ризику Суб’єкти, що можуть ідентифіку- вати осіб з групи ризику Ознаки дітей з групи ризику
• Молоді люди, які про- живають в інтернат- них закладах
• Безробітні люди, які мають заборгованість за кредитом та про- блеми з боргами • Громадські та обслуговуючі організації
• Соціальні та медичні служби
• Державні установи
• Вчителі
• Медичний персонал • Діти, які живуть у сім’ях, що перебува- ють у складних життє- вих обставинах;
• Діти, які не відвідують, пропускають або ки- дають школу;
• Жінки та чоловіки, які займаються проституцією • Діти, які вживають алкоголь або токсичні речовини;
Групи ризику Суб’єкти, що можуть ідентифіку- вати осіб з групи ризику Ознаки дітей з групи ризику
• Особи з алко- та наркозалежністю
• Одинокі матері, які знаходяться в важкому економічному стані
• Особи з інвалідністю
• Представники наці- ональних меншин з низьким рівнем во- лодіння державною мовою
• Жертви насильства
• Безхатченки, мар- гінальні групи та особи, які зазнають дискримінації
• Трудові мігранти, біженці та особи, що шукають притулку, іно- земні студенти
• Люди похилого віку
• Особи з обмеженими можливостями • Місцева поліція
• Бібліотеки
• Притулки
• Центр зайнятості
• Компанії, що нада- ють послуги з оренди майна
• Приватні особи
• Інспектори праці
• Санітарні, податкові, протипожежні інспектори
• Профспілки
• Посадові особи, які відповідають за державні закупівлі
• Служби, що надають допомогу жертвам
• Групи підтримки мі- грантів, біженців
• Організації мігрантів
• Кадрові агенції
• Релігійні організації • Діти-втікачі, діти, від- правлені батьками / опікунами працювати на вулиці;
• Діти, які працюють на вулицях: продають товари: цигарки, га- зети, жувальну гумку, напої, іграшки, квіти, миють скло машин на світлофорах, нерідко вони супроводжуються дорослими/ батьками, які за ними спостеріга- ють, забезпечують їх товаром для продажу і забирають у них гроші;
• Діти, які втягнені у нелегальну діяльність (жебрацтво, крадіжки, розповсюдження нар- котиків, проституцію) або мають контакт з відомими злочинцями;
• Діти, які піддава- лися жорстокому поводженню;
• Діти, близькі родичі яких працюють за кордоном або в інших регіонах країни;
• Діти з асоціальною конфліктною поведін- кою стосовно вчителів та учнів.
УЧАСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
19 У контексті реформи, пов’язаної з децентралізацією влади, органам місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень доцільно реорганізувати власні виконавчі органи та утворити спеціальні структурні одиниці з тим, щоб підвищити ефективність вирішення питань соціальної політики, забезпечення ґендерної рівності, попередження домашнього насильства та протидії торгівлі людьми. Мо- дель організаційної структури сільської, селищної, міської територіальної громади з питань соціального захисту на- селення та захисту прав дітей передбачена наказом Мін- соцполітики від 30 грудня 2020 року № 868 «Деякі питання адміністрування надання місцевими державними адмі- ністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та за- хисту прав дітей»19:
Сільський, селищний, міський голова територіальної громади
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради
відповідної територіальної громади
Центр надання соціальних послуг або Центр соціальних служб
Територіальний центр соціального обслуговування
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ
З метою надання ефективної допомоги особам, які постраж- дали від торгівлі людьми, та їх захисту створено Національ- ний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми (ст. 13 Закону України «Про протидію торгівлі людьми»).
• взаємне інформування з дотриманням принципу конфі- денційності про злочини торгівлі людьми, передумови та причини торгівлі людьми, методи, що їх використо- вують торгівці людьми, необхідну допомогу ОПТЛ;
• спільна розробка програм та планів протидії торгівлі людьми;
• спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми;
• обмін кращим досвідом діяльності у сфері протидії тор- гівлі людьми.
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Повноваження відповідних посадових осіб Суб’єкти
• Здійснюють процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, і координацію діяль- ності інших суб’єктів взаємодії (у разі визначення відпо- відальним підрозділом).
• Якщо постраждалою є дитина, встановлюють її особу, здійснюють оцінку обставин та затверджують план пер- шочергових заходів допомоги на період до отримання статусу (у разі визначення відповідальним підрозділом).
Департамент (управління, відділ) соціального захисту населення
Суб’єкти Повноваження відповідних посадових осіб
• Організовують підготовку та проведення засідань до- радчих органів обласної та місцевих рад з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми.
• Організовують оздоровлення та відпочинок дітей, які постраждали від торгівлі людьми.
• Залучають до здійснення соціальної реабілітації по- страждалих громадські організації.
• Надають інформаційно-адміністративні послуги.
• Забезпечують проведення інформаційно-просвітниць- ких заходів.
• Здійснюють виплату одноразової матеріальної допомо- ги особам, які постраждали від торгівлі людьми.
• Розглядають питання про призначення державної до- помоги та надання соціальних послуг відповідно до законодавства.
Центри соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді
• Проводять оцінку потреб осіб, постраждалих від торгів- лі людьми, соціальне інспектування та складають план реабілітації.
• Надають постраждалим психологічні, соціально-педаго- гічні, соціально-медичні, соціально-економічні, соціаль- но-побутові та правові послуги.
• Здійснюють соціальний супровід постраждалої особи.
• Сприяють у забезпеченні тимчасового притулку.
• Здійснюють соціальну роботу з постраждалими та їхні- ми сім’ями шляхом проведення бесід, консультувань.
• Ініціюють проведення спільного засідання суб’єктів вза- ємодії (дорадчого органу).
Повноваження відповідних посадових осіб Суб’єкти
• Щокварталу надають до відповідального підрозділу ін- формацію про стан виконання плану реабілітації по- страждалої особи.
• Вживають заходів щодо профілактики торгівлі людьми під час роботи з тими особами, які опинилися в склад- них життєвих обставинах.
• Здійснюють інформаційно-просвітницькі, навчальні та реабілітаційні заходи.
• Проводять соціально-профілактичну роботу, спрямо- вану на попередження потрапляння в складні життєві обставини осіб / сімей, які належать до вразливих груп населення.
• Надають особам / сім’ям комплекс соціальних послуг, яких вони потребують, відповідно до переліку послуг, затвердженого Мінсоцполітики, з метою мінімізації або подолання таких обставин, а саме:
• Виявляють осіб / сім’ї і ведуть їх облік;
• Проводять оцінювання потреб осіб / сімей у соціальних послугах;
• Надають соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг;
• Надають допомогу особам / сім’ям у розв’язанні їх соці- ально-побутових проблем;
• Забезпечують соціальне супроводження прийомних сі- мей і дитячих будинків сімейного типу;
• Забезпечують соціальний патронаж осіб, які відбули по- карання у виді обмеження або позбавлення волі на пев- ний строк, а також звільнених від подальшого відбуван- ня таких покарань;
• Складають план реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
Центри соціальних послуг у територіальних громадах
Суб’єкти Повноваження відповідних посадових осіб
• Вносять відомості до реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
• Проводять моніторинг та оцінювання якості наданих со- ціальних послуг;
• Створюють умови для навчання та підвищення кваліфі- кації працівників, які надають соціальні послуги;
• Взаємодіють з іншими суб’єктами системи надання со- ціальних послуг, а також з органами, установами, закла- дами, фізичними особами – підприємцями, які в межах компетенції у відповідній адміністративно-територіаль- ній одиниці або територіальній громаді надають допо- могу особам / сім’ям та/або здійснюють їх захист;
• Інформують населення адміністративно-територіальної одиниці / територіальної громади та осіб / сім’ї індивіду- ально про перелік, обсяг і зміст соціальних послуг, що їх вони надають, умови та порядок їх отримання;
• Інформують населення про сімейні форми виховання ді- тей та проводять первинний відбір кандидатів у прийом- ні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі;
• Беруть участь у визначенні потреб населення адміні- стративно-територіальної одиниці / територіальної громади у соціальних послугах, а також у підготовці та виконанні програм надання соціальних послуг, розро- блених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці / територіаль- ної громади у соціальних послугах;
• Готують статистичні та інформаційно-аналітичні мате- ріали стосовно наданих соціальних послуг і проведеної соціальної роботи, які подають відповідному структур- ному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;
• Забезпечують захист персональних даних отримувачів соціальних послуг.
Повноваження відповідних посадових осіб Суб’єкти
• Забезпечують роботу психологічної служби у системі освіти з дітьми дошкільного та шкільного віку та їх бать- ками, а також студентами з числа осіб, які постраждали від торгівлі людьми, контролюють відвідування такими особами навчальних закладів.
• Ставлять на чергу у дитячі садки дітей постраждалих.
• Беруть участь у підготовці програм соціальної та психо- логічної реабілітації учнів та студентів, які постраждали від торгівлі людьми.
• Сприяють залученню учнів та студентів, які постражда- ли від торгівлі людьми, до громадської та гурткової робо- ти в навчальних закладах.
• Надають консультації повнолітнім особам, які постраж- дали від торгівлі людьми, з питань реалізації ними права на освіту.
Департамент (управління, відділ)
освіти та науки
• Здійснюють інформаційно-просвітницькі та навчальні заходи.
• Забезпечують постраждалим медичне консультування, обстеження та лікування в закладах охорони здоров’я.
• Забезпечують вирішення питань щодо надання медич- ної допомоги іноземцям та особам без громадянства (в т.ч. із залученням громадських організацій).
Департамент (управління, відділ) охорони здоров’я
• Рекомендують санаторне лікування постраждалих у за- кладах системи охорони здоров’я (за наявності медич- них показань).
• Складають індивідуальний план соціального захисту дитини і забезпечують його виконання, в т.ч. із залучен- ням усіх суб’єктів, послуги яких ним передбачені.
• Повідомляють відповідальний підрозділ про хід вико- нання індивідуального плану.
• Направляють дітей до притулку або центру соціально- психологічної реабілітації дітей (у разі потреби).
Служба у справах дітей
Суб’єкти Повноваження відповідних посадових осіб
• Представляють інтереси дітей у судах, установах, органі- заціях, на підприємствах (у разі необхідності).
• Звертаються до органів державної влади і місцевого са- моврядування, установ та організацій щодо надання до- помоги дитині (у разі порушення її житлових, майнових чи інших прав).
• Вживають заходів до вилучення дитини із сім’ї та її вла- штування у заклади соціального захисту (у разі загрози її життю і здоров’ю).
• Вживають заходів щодо влаштування дітей-сиріт та ді- тей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї гро- мадян або відповідних спеціалізованих закладів.
• Ведуть облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, щодо яких вчинено будь-яке насильство, у т.ч. постраждалих від торгівлі людьми.
• Здійснюють інші заходи щодо захисту прав дітей.
• Здійснюють інформаційно-просвітницькі, навчальні та реабілітаційні заходи.
Центри соціаль- но-психологіч- ної реабілітації дітей, притулки
для дітей
• Здійснюють розробку та впровадження індивідуальної програми допомоги дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми (із залученням закладів освіти, охорони здоров’я).
Управління, спе- ціалізовані під- розділи бороть- би зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людь- ми, Національної поліції України
• Здійснюють виявлення, розкриття та розслідування зло- чинів, пов’язаних з торгівлею людьми.
• Здійснюють переадресацію до закладів, які надають до- помогу постраждалим (у разі згоди особи).
Повноваження відповідних посадових осіб Суб’єкти
• Надають інформаційно-консультаційні послуги, допо- могу в перекваліфікації та здобутті нової спеціальності, сприяють у працевлаштуванні та створенні власного бізнесу, залучають до оплачуваних громадських робіт (за згодою особи).
Центри зайнятості
• Надають соціальні послуги, правову та психологічну до- помогу, забезпечують тимчасовий притулок в умовах цілодобового стаціонару і харчування та іншу допомогу відповідно до своїх статутів.
• Проводять інформаційно-просвітницьку роботу серед представників потенційних груп ризику.
• Здійснюють роботу серед депортованих в Україну осіб щодо ідентифікації серед них постраждалих від торгівлі людьми.
• Передають інформацію про постраждалу особу до недер- жавних організацій чи державних закладів для вирішен- ня її соціальних та інших проблем (у разі згоди особи).
• Надають допомогу у відновленні та видачі документів, що посвічують особу.
• Здійснюють реєстрацію за місцем проживання (перебування).
• Сприяють іноземцям, які постраждали від торгівлі людь- ми, у поверненні до країни походження (в межах своєї компетенції).
• Здійснюють інші передбачені законодавством повно- важення щодо захисту прав та законних інтересів осіб, які постраждали від торгівлі людьми (в межах своєї компетенції).
Центри соціаль- но-психологічної допомоги
Територіальні підрозділи Державної прикордонної служби України
Територіальні підрозділи Державної міграційної служби – ДМС України
Суб’єкти Повноваження відповідних посадових осіб
Громадські організації, що надають допо- могу постражда- лим від торгівлі
людьми
• Сприяють місцевим органам виконавчої влади і місце- вого самоврядування, установам, організаціям у наданні допомоги постраждалим від торгівлі людьми.
• Надають психологічну, матеріальну, медичну, правову допомогу, сприяють у забезпеченні тимчасового безпеч- ного притулку тощо.
Старости об’єднаних територіальних
громад
• Проводять консультативну та інформаційну діяльність з населенням щодо безпечної поведінки при працевла- штуванні та подорожі за кордоном.
• Сприяють виявленню осіб з числа трудових мігрантів, які ймовірно постраждали від торгівлі людьми, та пере- направляють до компетентних органів з метою надання допомоги таким особам.
• Співпрацюють з представниками місцевої поліції з пи- тань виявлення ознак злочину торгівлі людьми на тери- торії громади.
МЕХАНІЗМ ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ ВИЯВЛЕНИХ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, ДЛЯ ОТРИМАННЯ НИМИ ДОПОМОГИ
Фахівці різних секторів міських рад, райдержадміністра- цій, які виявили особу, яка ймовірно постраждала від тор- гівлі людьми, повинні діяти згідно з Порядком взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 року № 783:
• п. 4. Суб’єкт, якому в результаті його діяльності стало ві- домо про постраждалу особу, за згодою такої особи або її законного представника направляє постраждалу осо- бу до відповідного структурного підрозділу місцевої дер- жадміністрації за місцем перебування особи.
• п. 5. У разі коли постраждалою особою є дитина, суб’єкт невідкладно повідомляє про неї відповідну службу у справах дітей та орган Національної поліції.
• п. 7. У разі коли постраждала особа не в змозі самостій- но пересуватися з будь-якої причини (особа з інвалідніс- тю, хвора, поранена) або стан особи загрожує її життю чи безпеці оточуючих, суб’єкт, який виявив таку осо- бу, зобов’язаний невідкладно забезпечити надання їй першочергової медичної допомоги та у разі потреби розміщення у відповідному закладі охорони здоров’я. Після надання необхідної медичної допомоги (лікуван- ня) заклад охорони здоров’я за згодою постраждалої осо- би або її законного представника направляє особу до відповідального підрозділу та подає йому медичні ви- сновки щодо обстеження та лікування особи.
• п. 8. За зверненням постраждалої особи або її законного представника посадова особа інформує особу про мож- ливість отримання допомоги, види такої допомоги, умо- ви та порядок їх надання.
• п. 12. Після отримання заяви про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, посадова особа направляє постраждалу особу до центру соціаль- них служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем перебу- вання для проведення оцінки її потреб та отримання юридичних, психологічних, медичних, медико-консуль- тативних та інших послуг.
ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Важливою умовою гарантування високого рівня безпеки в громаді є зміцнення співробітництва і партнерства між усіма суб´єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою виявлення постраждалих осіб та перена- правлення їх до організацій, що надають необхідну допомогу.
Виявляти осіб, які ймовірно постраждали від торгівлі людь- ми, може будь-яка обізнана людина чи фахівець структур- ного підрозділу ОМС, установ чи організацій на території громади. Зокрема, це:
• посадові особи центрів зайнятості, куди звертаються безробітні громадяни за допомогою у працевлаштуван- ні, серед яких можуть бути і постраждалі від торгівлі людьми. Під час прийому громадян можна (за певними індикаторами) визначити потенційну жертву торгівлі людьми;
• посадові особи сільських та селищних центрів соці- альних служб, які надають соціальні послуги. Зокрема, під час проведення бесід, консультацій, надання пси- хологічних, педагогічних, соціально-побутових та юри- дичних послуг особам, які перебувають у кризових жит- тєвих ситуаціях, відповідні спеціалісти можуть виявити осіб, які ймовірно постраждали від торгівлі людьми. Зре- штою, вони також уповноважені допомагати в оформ- ленні документів для встановлення статусу постражда- лих від торгівлі людьми;
• посадові особи служб у справах дітей через виявлен- ня фактів порушення прав дітей (житлових, майнових та ін.), а також спілкуючись із дітьми, які належать до групи ризику;
• учителі, які безпосередньо обізнані зі станом справ у сім’ях їхніх учнів, знають, у кого батьки перебувають за кордоном, і про те, хто з них повернувся додому. Стан по- страждалого від торгівлі людьми після повернення до- дому може відбиватися і на дитині. Учителі – досвідчені та авторитетні – можуть оперативно виявити загрози та доступно роз’яснити права особі, яка належить до групи ризику. Органи освіти повинні також сприяти цьому та поширювати інформаційні матеріали, організовувати інформаційно-просвітницькі заходи серед школярів та їхніх батьків, у тому числі проводити уроки-тренінги з попередження торгівлі людьми, інформувати батьків про проблему торгівлі людьми, проводити первинне консультування та перенаправлення;
• лікарі, які, як правило, знають людей у своїй місцевості й володіють інформацією щодо стану здоров’я пацієнтів
– потенційних жертв торгівлі людьми. Заклади охорони здоров’я консультують та переадресовують пацієнтів з первинними ознаками наслідків торгівлі людьми. Вони сприяють поширенню інформаційних матеріалів, а та- кож самостійно їх поширюють, проводять просвітниць- кі заходи серед пацієнтів;
• дільничні офіцери поліції, які забезпечують дотриман- ня громадського порядку та спокою у територіальній громаді та повинні реагувати на випадки вербування чи незаконного утримання постраждалих від торгівлі людьми, у тому числі повідомляти регіональні відділи по боротьбі з відповідними злочинами. Дільничні офіце- ри поліції, як правило, володіють інформацією про ситу- ацію на дільниці, що допомагає їм проводити ефективну інформаційну-просвітницьку діяльність з метою попе- редження випадків торгівлі людьми.
Для записів
Для записів
Для записів
3
ПОНЯТТЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, ЇЇ МАСШТАБИ ТА ВИДИ
Своєчасне виявлення осіб, які ймовірно постраждали від торгівлі людьми, надання їм інформаційних, консульта- ційних, правових, соціально-психологічних послуг, перена- правлення їх до відповідних служб є запорукою громадської безпеки належного рівня та може ефективно запобігти ви- падкам торгівлі цими людьми.
Суб’єкти Національного механізму взаємодії мають бути обізнані з індикаторами (ознаками), за якими виявляють- ся ОПТЛ, основними характеристиками злочину торгів- лі людьми та його видами, володіти морально-етичними принципами консультування ОПТЛ, знати контакти органі- зацій, що можуть професійно провести опитування та нада- ти допомогу ОПТЛ відповідно до законодавства.
На сьогодні поняття «торгівля людьми» визначається у низ- ці нормативно-правових актів. Базове міжнародно узгодже- не визначення торгівлі людьми міститься в Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Кон- венцію ООН проти транснаціональної організованої зло- чинності (Палермський протокол), відповідно до п. «а» ст.3 якого торгівля людьми – це здійснювані з метою експлу- атації вербування, перевезення, передача, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосу- вання або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одер- жання згоди особи, яка контролює іншу особу. Важливо, що згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуата- цію не береться до уваги, якщо було використано будь-який із зазначених в п. «а» ст. 3 Протоколу засобів впливу.
Торгівля людьми як злочин становить собою комбінацію трьох елементів:
01. ДІЯ
• Вербування
• Перевезення
• Передача
• Переховування
або одержання осіб
02. ЗАСОБИ
• Погроза або застосування сили
• Примус
• Викрадення
• Шахрайство
• Обман
• Зловживання владою або уразливим станом
• Підкуп у формі платежів або пільг
03. МЕТА
• Усі форми сексуальної експлуатації
• Використання в порнобізнесі
• Примусова праця або примусове надання послуг
• Рабство або звичаї, подібні до рабства
• Підневільний стан
• Залучення в боргову кабалу
• Вилучення органів
• Проведення дослідів над людиною без її згоди
• Усиновлення (удоче- ріння) з метою наживи
• Примусова вагітність або примусове пере- ривання вагітності
• Примусове одруження
• Примусове втягнення у зайняття жебрацтвом
• Втягнення у злочинну діяльність
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщен- ня, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням при- мусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого ста- ну або підкупу третьої особи, яка контролює потер- пілого, для отримання згоди на його експлуатацію, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або по- вторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового стано- вища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його бать- ками, усиновителями, опікунами чи піклуваль- никами, або вчинені щодо малолітнього, або ор- ганізованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого на- сильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої
Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобіз- несі, примусову працю або примусове надання послуг, раб- ство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, за- лучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочерін- ня) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
Стаття 149.
Торгівля людьми
Примітка
У статтях 149 та 303 цього Кодексу під уразливим ста- ном особи слід розуміти зумовлений фізичними чи пси- хічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усві- домлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чини- ти опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
Відповідальність за вербування, переміщення, перехову- вання, передачу або одержання малолітнього чи неповно- літнього за цією статтею настає незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням примусу, викрадення, об- ману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, вико- ристання службового становища, або особою, від якої потер- пілий був у матеріальній чи іншій залежності, або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання її згоди на експлуатацію людини.
Вербування
ЛАНЦЮГ ЗЛОЧИННИХ ДІЙ
Під вербуванням необхідно розуміти досягнення з люди- ною добровільної домовленості (шляхом запрошування або умовляння особи) або домовленості вимушеної (шляхом шантажу, погрози застосування насильства) на вчинення певних дій щодо неї, таких як переміщення, переховування, передача іншій особі з метою експлуатації.
Вербування є закінченим злочином з моменту вчинення конкретних дій, спрямованих на досягнення домовленості із особою, яку вербують для експлуатації.
Способи вербування:
• поширення оголошень про привабливі робочі пропози- ції за кордоном у ЗМІ чи мережі Інтернет;
• туристичні, шлюбні, модельні агенції, посередники з працевлаштування за кордоном;
• запрошення за програмою AU PAIR;
• листування («наречена по пошті»);
• спеціалізовані сайти;
• фізичні особи – вербувальники (свахи, колишні по- страждалі від торгівлі людьми, «випадкові» знайомі);
• близьке оточення (друзі, родичі, знайомі, сусіди).
Шляхи вербування:
1. Вербування шляхом повного обману. В процесі вер- бування особі надають інформацію (обіцяють) щодо працевлаштування (навчання або іншу) у певній сфері на певних умовах оплати, перебування, а потім при- мушують займатися зовсім іншою діяльністю, без до- тримання домовленостей щодо умов перебування та оплати праці (надання послуг);
2. Вербування шляхом часткового обману. Вербування включає випадки, коли домовленість із особою містить заздалегідьвідомувербувальникучастковонеправдиву інформацію щодоумовоплатипраці, проживаннятощо.
Під час вербування пропонується займатись певним видом діяльності (надавати послуги) на умовах певної оплати праці з відповідними умовами перебування, а після переміщення та передачі/одержання відбувається примушування займатися обіцяним видом діяльності (наданням послуг) без оплати праці та без дотримання обіцяних умов перебування;
3. Примусове вербування. Ця форма вербування включає випадки, коли особа не має змоги проявити свою волю або чинити опір (насильство, викрадення, загроза влас- ному життю або безпеці близьких, шантаж тощо).
Приклад
Під переміщенням людини треба розуміти дії, спрямовані на зміну місця її перебування (з перетином або без перети- ну кордону). Переміщення може відбуватися відкрито чи таємно, примусово чи добровільно.
Аби унеможливити ситуацію, коли особа може з якихось причин не прибути до місця призначення, та зменшити коло її контактів, переміщення зазвичай відбувається з яв- ним або прихованим супроводом. Переміщення є закінче- ним злочином з моменту зміни місця перебування людини.
Переміщення
1. Переміщення всередині країни (внутрішня торгівля людьми) – переміщення з будь-якого місця постійно- го перебування в інше в межах країни, де особа була завербована;
2. Переміщення, пов’язане з перетином кордону (транс- національна торгівля людьми) – може здійснюватися як у легальний, так і у незаконний спосіб (за підробленими чи вкраденими документами, незаконний перетин кор- дону, контрабандний ввіз до іншої країни тощо).
Переховування
Передача – одержання людини
Передбачає усілякі дії, що ускладнюють або унеможливлю- ють виявлення людини: обмеження фізичних контактів людини з іншими особами (в тому числі представниками правоохоронних органів, силових структур).Переховуван- ня є закінченим злочином з моменту заволодіння особою і фактичного початку обмеження її волі.
1. Фізичне переховування – розміщення особи у закри- тому приміщенні чи місцевості, повна заборона або об- меження зовнішніх контактів, обмеження пересуван- ня, перевезення з місця на місце тощо;
2. Інші дії, що ускладнюють або унеможливлюють ви- явлення людини, – зміна зовнішності, медикамен- тозний вплив (в тому числі психотропний: алкоголь, наркотики) тощо.
Вчинення дій, пов’язаних із переходом контролю над лю- диною від однієї особи до іншої. Наприклад, вербувальник або перевізник передає людину особі, яка її експлуатува- тиме. Передача людини може здійснюватися за гроші, в рахунок погашення боргу, в обмін на інші, крім грошей, цінності або послуги матеріального характеру, дарування, міну, надання у безоплатне користування, оренду тощо. Така передача може бути як безповоротною, так і на певний строк. Ця форма торгівлі людьми вважається закінченою з моменту передачі (отримання) людини.
Будь-яка робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання, для котрої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг (ч. 1 ст. 2 Кон- венції МОП від 28 червня 1930 року № 29 про примусову чи обов’язкову працю).
1. Відсутність згоди на роботу (її недобровільний харак- тер) – примушування виконувати роботу та/або надава- ти послуги, погрожуючи покаранням та/або здійснюючи його, погрози видати органам влади (нелегальне перебу- вання / робота в країні, надання послуг в країнах, де за це передбачено покарання);
2. Фізичне утримання на місці виробничої діяльності, об- меження свободи пересування – відсутність можливості вільно розпоряджатися своєю зарплатою («господар» ви- дає гроші тільки на кишенькові витрати), вільно пересу- ватися, спілкуватися, відібрання в особи паспорта, інших документів, що посвідчують особу, тощо;
3. Робота без оплати або за дуже низьку плату – матеріальні результати та дохід або повністю привласнюються «госпо- дарем», або плата зовсім не відповідає характеру та інтен- сивності праці, надмірні вирахування та штрафи тощо;
4. Робота в умовах, несумісних з поняттям гідної праці, – не- безпечні, екстремальні умови праці, шкідливе виробництво, грубі порушення техніки безпеки праці, занадто тривалий робочий день, робота без вихідних та відпочинку тощо;
5. Погані умови проживання – проживання у непридат- них для цього приміщеннях, бараках, сараях, занедба- них/аварійних будинках, відсутність можливості задо- вольняти базові життєві потреби.
Під нею треба розуміти використання особою іншої люди- ни з метою отримання прибутку для задоволення сексу- альних потреб третіх осіб (експлуатація у будинках роз- пусти, вуличній проституції, саунах та масажних салонах, приватних будинках і квартирах або в агентствах дівчат за викликом), а також для примусового задоволення власних сексуальних потреб.
Примусова праця (експлуатація)
Ознаки
Сексуальна експлуатація
Ознаки
Сексуальна експлуатація
1. Недобровільний характер – примушування до надан- ня сексуальних послуг шляхом здійснення та/або погроз здійснення жорстокого фізичного та психічного насиль- ства, залякування та/або моріння голодом, погрози вида- ти органам влади (нелегальне перебування / нелегальна робота в країні, надання сексуальних послуг у країнах, де за це передбачено покарання) тощо;
2. Неоплачувана робота – робота тільки за дах над голо- вою та їжу або непропорційно низька оплата послуг, надмірні вирахування, неправомірні штрафи тощо;
3. Небезпечні умови праці – примушування до надання сексуальних послуг, що може призвести до завдання шко- ди життю та здоров’ю постраждалої особи (без презерва- тивів, обслуговування збоченців, надмірна кількість «клі- єнтів» у день, робота без вихідних і відпочинку тощо).
Під порнобізнесом необхідно розуміти діяльність юридич- них чи фізичних осіб, пов’язану із залученням особи як ак- тора, статиста, робітника тощо, для виготовлення, збуту і розповсюдження предметів порнографічного характеру.
Примусова вагітність
Означає посягання на волю, життя та здоров’я жінки, пов’язане зі здатністю народжувати, проведення протиправних дій щодо запліднення у примусовому порядку, в тому числі штуч- ного, шляхом зґвалтування чи інших форм насильства.
Це, зокрема, використання репродуктивної функції організ- му жінки шляхом природнього або штучного запліднення без її згоди та подальше примушування жінки до виношу- вання дитини.
Вилучення органів людини
Передбачає видалення з організму людини її складової части- ни, що має певну будову і спеціальне призначення, без згоди постраждалої особи або за її згодою, досягнутою шляхом ви- користання злочинних засобів впливу на неї. Зазвичай доно- ри отримують лише мінімальний післяопераційний догляд
або не отримують його взагалі. Їх можуть швидко виписати з клініки після операції, інколи в той самий день (у деяких випадках це може призвести до тяжких середньої тривалості або тривалих наслідків для їхнього здоров’я).
Організація та примушування осіб до заняття жебрацтвом та/ або з використанням побиття, зґвалтування, умисного запо- діяння каліцтва, фізичних травм та інших видів насильства.
Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, що створювало небезпеку для її життя чи здоров’я.
Передбачає дії, пов’язані з безпосереднім психічним або фі- зичним впливом на особу, вчинені з метою викликати в неї прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах
Примушування до крадіжок, виготовлення та/або перевезення та/або розповсюдження наркотиків, інших заборонених това- рів (контрабанди), торгівлі зброєю, викрадення та/або збуту автотранспортних засобів або здійснення інших злочинів).
Використання у жебрацтві
Досліди над людиною без її згоди
Втягнення у злочинну діяльність
Приклад
Одержання на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи доньки, оформлене спеціальним юридичним актом, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уник- нення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню).
Усиновлену дитину можуть використовувати з метою на- живи у зайнятті жебрацтвом, азартними іграми, прости- туцією, догляді за іншими особами.
Усиновлення (удочеріння) з метою наживи
Приклад
Форма трудової експлуатації, яка полягає в примушуван- ні постраждалих від торгівлі людьми працювати в барах, ресторанах, розважальних закладах, створюючи умови або ситуації, коли клієнти закладів замовляють найдорожчі на- пої/їжу чи іншим чином витрачають великі суми грошей (без надання клієнтам послуг сексуального характеру).
Консумація
Купівля-продаж
людини
Приклад
Полягає у безповоротній передачі (отриманні) людини за грошову винагороду. У зазначеній формі злочин є закін- ченим з моменту передачі (отримання) людини та отри- мання (передачі) хоча б частини грошової винагороди (або досягнення відповідної домовленості про це). У ви- падку купівлі-продажу експлуатація не є обов’язковою.
На практиці акти купівлі-продажу здебільшого фіксуються стосовно дітей. Продавцями або посередниками зазвичай виступають батьки, близькі родичі, піклувальники, поса- дові особи (директори дитячих будинків, інтернатів, пред- ставники відділів освіти та медичних установ.
Рабство або звичаї, подібні до рабства
Становище чи стан людини, щодо якої здійснюються атри- бути права власності або деякі з них. Це, наприклад: боргова кабала; кріпацький стан; будь-які інститути чи звичаї, че- рез які: жінку обіцяють за винагороду видати або видають заміж (без права відмови з її боку) її батьки, опікун, родина або будь-яка інша особа або група осіб; чоловік жінки, його родина або його клан за винагороду чи без такої мають пра- во передати жінку іншій особі; жінка після смерті чоловіка передається у спадщину іншій особі; будь-який інститут чи звичай, за якого дитина передається одним або обома свої- ми батьками чи своїм опікуном іншій особі за винагороду або без такої з метою експлуатації цієї дитини чи викорис- тання дитячої праці.
Термін «дитяча праця» означає:
• оплачувану або неоплачувану роботу чи діяльність ди- тини, що в психологічному, фізичному, соціальному або моральному аспектах пов’язана із небезпекою для неї чи заподіянням їй будь-якої шкоди;
• працю, що позбавляє дітей можливості навчання у школі або змушує їх, крім шкільних занять і домашніх
обов’язків, навантажувати себе додатковою роботою, що виконується в інших місцях;
• працю, що закріпачує дитину та відриває її від сім’ї;
• працю, виконання якої небезпечне та шкідливе для дитини і заборонене міжнародним і національним законодавством.
СПОСОБИ ВТЯГНЕННЯ ЛЮДИНИ В СИТУАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Полягає в наданні особі неправдивої інформації (напри- клад, про варіанти працевлаштування, умови праці, суму заробітку та можливості у будь-який час повернутися до- дому тощо) або замовчування різних фактів, речей, повідо- млення яких мало б суттєве значення для її поведінки.
Полягає у використанні особистих (інших) стосунків, що іс- нують між вербувальником та майбутньою жертвою.
Під уразливим станом особи треба розуміти зумовлений фізичними чи психічними (психічне захворювання, тяж- кий психологічний стан, фізичні вади тощо) властивостями або зовнішніми обставинами (відсутність житла, роботи, перебування на утриманні в інших осіб, попередній досвід насильства або торгівлі людьми тощо) стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії
/ бездіяльність, приймати за своєю волею самостійні рішен- ня, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, а також збіг тяжких особистих, сімейних або інших
Наприклад, тяжка хвороба рідних чи близьких, наявність великого боргу, котрий терміново потрібно віддати, тощо
Обман
Зловживання довірою
Використання уразливого стану
Приклад
Полягає у погрозі розголосити відомості, які особа або її близькі прагнуть зберегти в таємниці (будь-які факти з ми- нулого або нинішнього життя, оприлюднення яких може завдати шкоди їхній честі та гідності).
Шантаж
Викрадення
Втягнення у боргову кабалу
Вилучення документів
Погрози видати правоохоронним
органам
Насильство або погрози його застосування
Використання службового становища
Дістає вияв у таємному або відкритому заволодінні люди- ною з подальшим обмеженням її фізичної свободи на будь- який термін. Може бути здійснене шляхом застосування фізичного або психічного насильства (наприклад, під за- грозою застосування зброї), а також шляхом обману (напри- клад, заманювання у певне місце під якимось приводом).
СПОСОБИ КОНТРОЛЮ ТА ПРИМУСУ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Як правило, розпочинається на етапі вербування, коли тор- гівці пропонують позичити гроші на транспортні та інші витрати, а вже в місці призначення жертві повідомляється про те, що вона насамперед має відпрацювати свій «борг». Потім починає застосовуватися система різних штрафів, унаслідок чого «борг» лише зростає.
Зазвичай торгівці людьми вилучають документи, що по- свідчують особу, відразу після прибуття у місце призначен- ня або під час переміщення.
Торгівці людьми культивують у постраждалих страх перед представниками влади. Особу переконують, що той факт, що вона знаходиться на нелегальному становищі, тягне ба- гато неприємних наслідків (ув’язнення, депортацію, штраф).
Може бути як фізичним (побиття, катування, зґвалтування, моріння голодом тощо), так і психологічним (приниження, залякування, образи тощо). Застосовуються і погрози роз- прави з близьким оточенням, адже у численних випадках торгівці людьми спеціально добувають інформацію про близьких жертви, щоб потім залякувати її.
Діяльність (або бездіяльність) службових осіб (в т.ч. представ- ників органів влади), внаслідок якої, за змовою зі злочинця- ми, має місце відсутність реагування на наявність злочину торгівлі людьми; такі службові особи виступають як клієнти
постраждалих (наприклад, у сексуальних формах експлуата- ції), переховують їх документи; використовують їх у трудово- му рабстві; залякують штрафами, позбавленням волі, депор- тацією; здійснюють «кришування» злочинців тощо.
Обмеження контактів, свободи пересування тощо.
Мовна і соціальна ізоляція
НЕПРЯМІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ «ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ» (ОЗНА- КИ, ЗА ЯКИМИ МОЖНА ЗРОБИТИ ПРИПУЩЕННЯ, ЩО ЛЮ- ДИНА ЙМОВІРНО ПОСТРАЖДАЛА ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ):
01. Психологічний стан
• заляканість, страх переслідувань
• злість, ворожість, гнів
• шок
• провали в пам’яті
• емоційна нестабільність
• притупленість емоцій
• психічна неврівноваженість
• гіперболізоване від- чуття провини
• низька самооцінка
• депресія
• схильність до суїциду
• закритість
• набута травма як по- стійна психологічна стигма
• небажання жити
• невпевненість у влас- них силах
02. Фізичний стан
• синдром хронічної втоми
• травми
• захворювання стате- вої системи
• порушення репродук- тивної функції
• психосоматичні розлади
• (постійний головний біль, біль в спині, тремтіння кінцівок т
• алко-наркозалежність
• ВІЛ/СНІД
• туберкульоз
03. Особливості поведінки
• зухвалість, демонстративність
• «вибухова» реакція
• невмотивована пильність
• небажання відповіда- ти на питання
• оборонна позиція
• надмірна підозрілість
• надання помилко- вої, суперечливої інформації
• систематична або періодична агресивна поведінка
• потреба в опіці, допо- мозі, передачі відпові- дальності іншій особі чи установі
• невміння конструк- тивно спілкуватись з оточуючими особами
Діти, які постраждали від торгівлі людьми, можуть проявляти себе по- різному в травматичних ситуаціях. Зокрема, може мати місце: ставлення ігнорування (намагання не помічати ситуацію), ставлення перебільшен- ня (паніка), ставлення демонстративне (бажання
постійної уваги).
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ, ЯКА ПОСТРАЖДАЛА ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ:
• зміни в настрої, почуття нестабільності;
• тривога, страх рецидиву;
• роздратованість, ворожість;
• почуття вразливості;
• відсутність будь-яких почуттів, відсторонення;
• страх поділитися з іншими своїми почуттями;
• роздратованість та відсутність опору до фрустрації;
• нав’язливі спогади;
• повторна активація попередніх травматичних подій;
• опір до нових ідей;
• труднощі з прийняттям рішень.
ҐЕНДЕРНІ ТА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Об’єктами торгівлі людьми можуть бути будь-які особи, не- залежно від статі, віку, рівня освіти, соціального станови- ща, національності, стану здоров’я тощо. Однак залежно від ґендерних особливостей ті чи інші види експлуатації все ж переважають. [10]
Зокрема, чоловіків частіше піддають трудовій експлуа- тації (залучають до важкої роботи з небезпечними умо- вами праці). При цьому вони також можуть страждати від сексуальної експлуатації, використання у злочинній діяльності, проведення дослідів та вилучення органів.
Основними формами експлуатації, з якими стикаються жінки, є експлуатація у проституції, використання у порно- бізнесі, примусові або підневільні шлюби, примусова ва-
гітність, примусова праця в домашньому господарстві або сільськогосподарському секторі. Жінок можуть використо- вувати з метою вилучення органів та проведення дослідів, жебрацтва та злочинної діяльності.
Діти, особи похилого віку, люди з функціональними об- меженнями, особи, які мають залежність від психотроп- них речовин, часто стають жертвами торгівлі людьми з метою жебракування. Після трудової та сексуальної експлу- атації це – третій з найпоширеніших різновидів внутріш- ньої торгівлі людьми Загрозливими стають масштаби ви- користання дітей з метою сексуальної експлуатації (дитяча порнографія; дитячий сексуальний туризм та ін.) та для ви- лучення органів.
ІНДИКАТОРИ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ОСІБ, ПОСТРАЖ- ДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Ідентифікація – це розпізнання, співставлення фахів- цем, який має певні знання та навички, суб’єктивних або об’єктивних ознак у особи, яка ймовірно постраждала від злочину торгівлі людьми. [12]
Для осіб, постраждалих від торгівлі людьми, притаманни- ми є основні ознаки, наявність або відсутність однієї з яких не доводить, що мала місце ситуація торгівлі людьми. При цьому, однак, на наявність таких ознак слід звертати ува- гу при визначенні особи як такої, що опинилася у складних життєвих обставинах, та наданні їй допомоги. [10]
• людина вважає, що має працювати навіть без власної згоди та залишатися на робочому місці до окремого до- зволу його залишити;
• виявляє ознаки того, що її місцезнаходження контролюється;
Загальні ознаки постраждалиї від торгівлі людьми
• за відсутності безпосередньої загрози виявляє страх та за- непокоєння, вважає, що стосовно неї чи її близьких ма- ють місце погрози чи прояви насильства з боку сторонніх осіб;
• має травми, які за зовнішніми ознаками є проявами на- сильницьких дій;
• має травми та фізичні дефекти, типові для наслідків ви- конання певних видів робіт, або які є наслідками вико- ристовуваних засобів контролю чи обмеження волі;
• виявляє недовіру до оточуючих та/або відчуває страх при спілкуванні;
• не має документів, що підтверджують особу, або має під- роблені документи;
• знаходиться на місці, яке може використовуватись з ме- тою експлуатації особи;
• не знає точної адреси місця роботи та місцезнаходження;
• дозволяє стороннім особам приймати рішення щодо сво- їх подальших дій;
• була вимушена працювати на будь-яких умовах;
• отримувала (отримує) мізерну заробітну плату або не отримує її зовсім (не має доступу до зароблених коштів);
• довгий час проживає у помешканні, не придатному для повноцінного існування;
• не має доступу до медичної допомоги, або така допомога надається неналежним чином;
• має обмежене коло спілкування (в тому числі з рідними та близьким соціальним оточенням);
• має впевненість у наявності грошових зобов’язань та знаходилась у залежному стані.
Ознаки дітей, постраждалих від торгівлі людьми [10]
• не мають доступу до своїх батьків чи опікунів;
• виглядають заляканими, а їх поведінка не є типовою для поведінки дітей їх віку;
• не мають доступу до освіти та дозвілля;
• мають ознаки недостатнього харчування;
• здійснюють роботу, що не відповідає їх віку та стану здоров’я;
• здійснюють поїздки без супроводу дорослих або з дорос- лими, які не є їх родичами;
• мають одяг, що не відповідає потребам дитини відповід- ного віку (у тому числі одяг, передбачений для виконан- ня фізичної праці або надання сексуальних послуг).
Діти, які постраждали від торгівлі людьми, по- різному ставляться до травматичних ситуацій: ігнорують їх (прагнуть не
помічати), перебільшують значущість обставин (па- нікують) або демонстра- тивно привертають увагу.
• харчується не відповідно до потреб і не має місця для відпочинку;
• оголошена роботодавцем як безвісті зникла, хоча про- живає в його помешканні;
• не має можливості залишити територію помешкання або залишає її в присутності сторонніх осіб;
• обмежена або позбавлена спілкування;
• страждає від насильства або жорстокого поводження.
Особа, яка про- живає в сім’ї і є постраждалою від торгівлі людьми з метою її експлуатації в домашньому гос- подарстві: [10]
• передаватись із одного борделю до іншого або працю- вати у різних місцях у супроводі та під наглядом інших осіб;
• мати татуювання або іншу позначку, що вказує на їх
«належність»;
• мати одяг, необхідний лише для надання сексуальних послуг;
• не мати документів та особистих коштів;
• надавати сексуальні послуги в жорстокій формі;
• страждати від приниження, погроз, насильства, знахо- дитись під постійним контролем.
Особи, які по- страждали від торгівлі людьми з метою сексу- альної експлуата- ції, могли/можуть [10]
Особи, які стали постраждали- ми від торгівлі людьми з метою трудової експлу-
атації [10]
Див. «Схема «Взаємодія суб’єктів, які надають допомогу особам, по- страждалим від торгів-
лі людьми»)
• мешкають у тих самих приміщеннях, у яких і працюють, або у приміщеннях, розташованих неподалік від робочо- го місця та непридатних для проживання;
• мають одяг, що не відповідає їхній роботі та/або сезону;
• фінансово залежні від роботодавця;
• обмежені в пересуванні та спілкуванні;
• отримують дисциплінарні стягнення у вигляді штрафів;
• піддаються приниженням, погрозам, жорстокому пово- дженню та насильству;
• здійснюють роботу без відповідної підготовки та дозво- лу на здійснення певного виду діяльності;
• вимушені відшкодовувати витрати на харчування, про- живання та інше зі своєї заробітної плати.
ФАХІВЦІ, ЯКІ ПРАЦЮВАТИМУТЬ З ОСОБАМИ, ПОСТРАЖДАЛИМИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, ЗОБОВ’ЯЗАНІ:
• кваліфіковано визначити перелік послуг, яких потребує ОПТЛ, і те, яким чином найбільш безпечно для людини та фахівця такі послуги надати;
• не мати упередженого ставлення та стереотипів щодо постраждалої особи;
• вміти правильно спілкуватися з постраждалою особою для уникнення додаткового травмування її психіки;
• надавати постраждалій особі інформацію про всі гаран- товані державою види допомоги, що їх вона може отри- мати від місцевої ради, адреси та телефони служб та ор- ганізацій, які надають такі види допомоги;
• у випадку необхідності та з урахуванням фізичного та психічного стану постраждалої особи організувати со- ціальний супровід для отримання всіх необхідних видів допомоги із забезпеченням збереження конфіденційної інформації про особу.
ПОТРЕБИ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ ПІД ЧАС СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З НИМИ
Основними послугами, якими має бути забезпечена кож- на особа, постраждала від торгівлі людьми, є:
• безоплатна медична допомога, з урахуванням особли- вих потреб особи (соціально-медичні послуги);
• матеріальна допомога та забезпечення, у разі необхід- ності, притулку (соціально-економічні та соціально-по- бутові послуги);
• зняття стресу та допомога у відтворенні задовільного психологічного стану (психологічні та психотерапев- тичні послуги);
• відновлення статусу особи у суспільстві (юридичні та со- ціально-педагогічні послуги).
При наданні соціальних послуг особам, постраж- далим від торгівлі людь- ми, потрібно враховувати їх вік, стан і спеціальні потреби (абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про про- тидію торгівлі людьми» ).
ОСОБЛИВІ ПОТРЕБИ ЖІНОК, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ [10]
Зважаючи на те, що найпоширенішими формами експлуатації жінок у ситуації торгівлі людьми є примусова праця та сексу- альна експлуатація, при наданні соціальних послуг треба вра- ховувати вплив пережитих подій на їх як фізичне, так і психо- логічне здоров’я.
Через пережиті події жінкам особливо притаманні почуття сорому, ганьби, провини та безнадії. Психологічна допомо- га у такому випадку необхідна не лише для попередження виникнення непорозумінь та конфліктів з оточенням, а й для надання порад з метою розв’язання соціальних і психо- логічних проблем при формуванні адекватної самооцінки, поверненні контролю над власним життям тощо.
Майже всі постраждалі жінки стикаються з погіршенням загального стану здоров’я, 98% з них страждають на різно- манітні статеві хвороби, можуть дістати залежність від пси- хотропних речовин. Украй важливо забезпечити таку особу фаховою медичною допомогою та послугами психотерапев- та для відновлення репродуктивного здоров’я, запобігання найгірших наслідків посттравматичного стресу (агресії, де- пресивного стану та суїциду). [13]
Отже, вкрай важливо забезпечити таку особу не лише фа- ховою медичною допомогою, а й соціально-оздоровчими послугами. Толерантність та конфіденційність при наданні допомоги жінкам, зокрема постраждалим від сексуальної експлуатації, є ключовою вимогою для попередження по- вторної віктимізації постраждалих. Недотримання цієї ви- моги з боку надавачів соціальних послуг може призвести до серйозних, інколи фатальних наслідків, таких як само- губство жінки через стигматизацію та суспільний осуд.
ОСОБЛИВІ ПОТРЕБИ ЧОЛОВІКІВ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ [10]
Оскільки чоловіки, постраждалі від торгівлі людьми, вна- слідок ґендерних особливостей не надто відкрито визнають себе постраждалими, при наданні допомоги вони потребу- ють особливого підходу. Навіть визнавши себе постражда- лим, чоловік соромиться звертатися за допомогою, вважаю- чи це ще більшим приниженням. Тому багато з них, свідомо чи несвідомо, применшують ступінь перенесених фізичних і психологічних страждань, вважають за необхідне забути про ситуацію приниження, експлуатації, знущань.
Потреба в лікуванні для постраждалих чоловіків є базовою, тому що різке погіршення здоров’я не дозволяє їм улашту- ватися на роботу, і це при тому, що ситуація торгівлі людь- ми для чоловіків і була зазвичай спричинена саме пошуком роботи. Психологічні проблеми постраждалих чоловіків, на відміну від жінок, залежать не тільки від перенесеного на- сильства, а й від того, що вони не виконали свою стереотип- ну ґендерну роль «годувальника родини».
Повертаючись додому без грошей, маючи при цьому про- блеми зі здоров’ям, вони розуміють, що поставили свою сім’ю в ще скрутніше становище, і через це втрачають віру в себе та свої можливості.
Заходи реабілітації чоловіків обов’язково повинні включа- ти послуги з перекваліфікації та працевлаштування, тому що для більшості з них найголовнішою є потреба віддати борги та забезпечити свою родину. Стабільна робота або власна справа можуть допомогти чоловікам повернути собі почуття самоповаги, значимості, здатності керувати своїм життям. Відсутність розуміння та підтримки з боку їх рід- них та близьких схиляють чоловіків до вживання алкоголю та агресивної поведінки. Тому соціальним працівникам та психологам потрібно проводити соціальну роботу з роди- ною постраждалого чоловіка.
ОСОБЛИВІ ПОТРЕБИ ДІТЕЙ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ [10]
Враховуючи особливі потреби дітей, незалежно від виду екс- плуатації, необхідно надавати їм медичну та психологічну (а, можливо, і психіатричну) допомогу відразу після отри- мання травми. Слід враховувати, що дитина, яка довгий час перебувала в ситуації торгівлі людьми (жила на вулиці чи в закритому приміщенні), має розлади активності, низький рівень запам’ятовування (внаслідок неповноцінного харчу- вання,вживанняалкоголючинаркотиків),розладикогнітив- ної функції (проблеми з прийняттям рішень), дефіцит мов- лення, її поведінка носить асоціальний характер тощо. [14]
Для ефективної реабілітації важливо враховувати думку дитини стосовно можливості її влаштування в сім’ю (рідну чи прийомну) або до іншої інституції, яка буде сприйматися нею позитивно.
Для юнаків і дівчат, які постраждали від сексуальної експлу- атації, важливим є також формування позитивної моделі сі- мейного життя і стосунків між чоловіком і жінкою, навчи- ти їх будувати позитивні взаємини, уникати маніпуляцій.
МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ З ПОСТРАЖДАЛИМИ ОСОБАМИ
01
Конфіденційність
02
Добровільність
участі
03
Пріоритетність
04
Професійність
05
Неупередженість
06
Довіра
Конфіденційність. Постраждалі зазвичай соромляться того, що з ними трапилося: вони бояться осуду, зневаги суспіль- ства, соціальної ізоляції. З іншого боку, вони володіють ін- формацією про кримінальний світ, що робить їх украй ураз- ливими, адже вербувальники/торгівці багато знають про жертв. Ось чому постраждалі мають бути абсолютно впевне- ні, що все розказане ними залишиться в повній таємниці.
Добровільність участі постраждалих у програмах до- помоги. Постраждалі мають отримати повний обсяг інфор- мації стосовно своїх прав та можливостей. При цьому вони вільні приймати допомогу або відмовлятися від послуг, що надаються.
Пріоритетність інтересів постраждалих. Постраждалий є найбільш компетентною особою у власній ситуації, тому треба поважати й приймати усі його рішення. Не можна ді- яти без згоди ОПТЛ.
Професійний підхід. Постраждалим мають допомагати професіонали, які обізнані з їхніми потребами та достатньо досвідчені, щоб забезпечити захист їхніх прав та дотримання інтересів, у тому числі попередження повторної віктимізації.
Неупереджене ставлення. До постраждалого потрібно ставитись з повагою, поважати його честь і гідність. Чим би не займалися постраждалі, ніколи не слід їх засуджувати, оскільки вони діяли під впливом обману та насильства і не винуваті в тому, що з ними трапилося.
Довіра. ОПТЛ має переконатися, що їй вірять, інакше від- чуття провини у неї підсилиться: особа «закриється». Іноді постраждалі, свідомо чи несвідомо, приховують деякі факти або змінюють певну інформацію, обманюють, щоб зняти з себе певну напругу або виглядати в чужих очах краще. Тре- ба ставитись до цього з розумінням.
Прихильне ставлення за будь-яких обставин. Треба вра- ховувати, що жертви відчувають себе ображеними, пово- дяться агресивно, знаходяться в депресії або відчувають страх. Вони пройшли через екстремальні ситуації, піддава- лися жорстокому фізичному і психологічному насильству. Кожний день був для них боротьбою за виживання. Тому постраждалі нерідко ставляться з підозрою до допомоги, що надається, а тих, хто намагається їм допомогти, стрічають зі злістю та агресією.
Заохочення постраждалих до прийняття власних рішень. У процесі прийняття рішення спеціаліст має обрати для себе роль учасника, але в жодному разі не лідера. Постраждалі мають відновити віру в себе через здатність самостійно при- ймати рішення, висловлювати власну думку.
Позитивне налаштування постраждалих. Життя в ситуації торгівлі людьми руйнує саму ідею про особисту цінність. По- страждалому треба допомогти розкрити в собі сильні сторо- ни і якості. На нього необхідно дивитися як на людину, здатну вижити в тяжких умовах. Мета – допомогти тим, хто пере- жив торгівлю людьми, повірити у власні сили і відновити їх.
07
Прихильність
08
Заохочення
09
Позитивність
ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРВ’Ю З ОПТЛ УПОВНОВАЖЕНИМИ ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ
При проведенні інтерв’ю з ймовірно постраждалим(лою) важливо дотримуватися таких правил:
• Створіть атмосферу довіри та забезпечте йому (їй) необ- хідний комфорт.
• Запевніть, що отримана інформація залишиться конфі- денційною і анонімною – це допоможе йому (їй) відчува- ти себе впевненіше.
• Обов’язково враховуйте його (її) фізичний та емоційний стан, рівень освіти, вік.
• Налаштуйтеся на позитивний лад: не сперечайтеся, не критикуйте, не ставте надто багато запитань. Інакше це може змусити його (її) приховувати свої відчуття, емоції і ставлення.
• Не слід брати інтерв’ю, слідуючи жорсткому шаблону або переліку запитань. Намагайтеся зробити спілкуван- ня більш дружнім і невимушеним.
• Ставте прості, короткі й чіткі запитання, використовую- чи зрозумілі йому (їй) слова.
• Намагайтеся використовувати манеру і тональність, які йому (їй) властиві.
• Підтримуйте візуальний контакт з ним (нею) впродовж усієї бесіди.
• Не відволікайтесь і не переривайте.
• Не наполягайте на пригадуванні неприємних моментів. Пам’ятайте, що люди схильні забувати деякі важкі мо- менти свого життя.
• Торкаючись теми умов експлуатації, не ставте запитань, спрямованих на отримання емоційних відповідей. Це може сприяти повторній віктимізації.
• Концентруйтеся на основних моментах. Спробуйте зро- зуміти суть проблеми.
• Будьте готові з емпатією відреагувати на його (її) страждання.
• Якщо це доречно, підкресліть сильні сторони в поведін- ці й характері співбесідника(ці).
• Спробуйте виявити існуючі для нього (неї) ризики.
• Завжди демонструйте довіру до слів співбесідника(ці), але намагайтеся аналізувати, чи щиро з вами розмовляють.
• Якщо це доречно, запитайте про те, що, як вам здалося, співбесідник(ця) не говорив(ла) або упустив(ла) під час бесіди.
• Ставтеся до всього, що почули, зі співчуттям й участю. Не осуджуйте.
• Не давайте категоричних відповідей.
• Не робіть передчасних висновків.
• Не давайте нездійсненних обіцянок.
• Не бійтеся сказати, що ви маєте потребу в додатковій зустрічі, консультації; попросіть дозволу передзвонити через деякий час.
ЯК ПРАВИЛЬНО ПОБУДУВАТИ ПЕРВИННЕ ІНТЕРВ’Ю З ПОСТРАЖДАЛИМ(ОЮ), ЯКЩО ВІН (ВОНА) ПРИЙШОВ(ЛА) ДО ВАС НА ПРИЙОМ?
Процес проведення інтерв'ю з метою виявлення випадків торгівлі людьми можна умовно поділити на кілька осно- вних етапів.
Початок інтерв’ю.
• Поясніть, хто ви.
• З’ясуйте причину звернення.
• Запевніть, що розмова носитиме конфіденційний харак- тер, а співрозмовник знаходиться в цілковитій безпеці.
• Поясніть мету опитування.
• Згадайте, що ви вже зустрічали людей у подібній ситуа- ції, і знаєте, як допомогти.
Збір інформації.
• Дозвольте йому/їй коротко розповісти про себе.
• Слухайте уважно, використовуйте запитання різного типу з контрольного переліку (коли ви вважаєте це доречним).
• Якщо в розповіді має місце неузгодженість або неяс- ність, коректно попросіть дати чіткіші пояснення.
• Намагайтеся не показувати вашу надчутливість і зайву зацікавленість.
• Ставлячи питання, вирішіть, який обсяг інформації вам потрібно зібрати на цьому етапі.
• Вкажіть можливі ознаки торгівлі людьми.
01
Етап
02
Етап
03
Етап
Спільне ухвалення рішення щодо наступних кроків.
• Спільно розробіть і узгодьте подальші кроки.
• Домовтеся про те, як ви будете підтримувати контакт.
Для записів підготовки інтерв’ю
1. Які документи є у вас при собі? Якщо їх немає, де вони знаходяться?
Контрольний перелік запитань
2. У якій країні (місті України) ви працювали?
3. У якій сфері діяльності ви працювали?
4. Яким чином ви зустрілися з тим, хто запропонував вам цю роботу?
5. Чи обіцяли вам оформити трудовий контракт? Що вам обіцяли?
6. Хто готував необхідні для виїзду документи?
7. Хто оплачував пов’язані з поїздкою витрати?
8. Чи були забезпечені відповідні умови праці?
9. Чи виправдалися ваші очікування?
10. Чи існувала загроза життю?
11. Чи могли ви вільно пересуватися?
12. Чи була можливість зв’язатися з рідними?
13. Чи була можливість змінити ситуацію?
14. Чи знають ваші рідні люди про ваші проблеми?
ОСОБЛИВОСТІ ТЕЛЕФОННОЇ БЕСІДИ
Телефонна бесіда з постраждалим може виявитися дещо складнішою. Існує багато переваг прямого спілкування (ствердні кивки головою, міміка обличчя, візуальний кон- такт – все це додатково допомагає спілкуватися). Водночас розмова телефоном має переваги для того, хто телефонує: він може припинити розмову у будь-який момент і, крім того, відчуває себе в більшій безпеці.
Деякі рекомендації для проведення телефонного консультування.
• Представтеся. Запевніть співбесідника у конфіденцій- ності розмови.
• Уважно вислухайте людину. Намагайтеся дізнатися яко- мога більше про її становище, проблеми й мотив дзвінка.
• Запропонуйте допомогу або необхідну контактну ін- формацію про організації, які можуть надати допомо- гу. Контролюйте ваш тон та інтонацію. Говоріть зро- зуміло. Намагайтесь, щоб ваш голос був спокійним і підбадьорюючим.
Рекомендації телефонного консультування
• Періодично перевіряйте ваше сприйняття речей, осо- бливо якщо є які-небудь неясності: «Якщо я правильно зрозумів(ла), ви б хотіли…».
• Якщо ви не володієте необхідною інформацією, визна- йте це. Просто скажіть: «Не знаю, але обов’язково нама- гатимуся це з’ясувати». Ніколи не обіцяйте те, що не змо- жете виконати. Будьте дуже точними стосовно наявних можливостей та існуючих обмежень.
• Якщо вам потрібний час для вивчення питання, запев- ніть співбесідника, що перетелефонуєте, або попросіть його перетелефонувати.
• Підбийте підсумок наприкінці бесіди. Створіть атмосфе- ру для продовження контакту.
• Перш ніж покласти трубку, скажіть співбесідникові, що ви раді, що він зателефонував.
Кожен може допомогти
Будь-який житель територіальної громади, обізнаний з ознаками торгівлі людьми, може виявити особу, ймовірно постраждалу від торгівлі людьми, і не розпитуючи таку осо- бу про деталі, може їй допомогти:
• надати інформацію про безкоштовну «гарячу лінію» під- тримки трудових мігрантів 527 з мобільного телефону. Особа, яка ймовірно постраждала від торгівлі людьми, може ставити запитання з метою здійснення самоіден- тифікації стосовно свого статусу ОПТЛ, зберігаючи у таємниці персональну інформацію; також особа може дізнаватися про місцеві організації, які можуть надати відповідну допомогу;
• порадити звернутися за консультацією до уповноваже- ного фахівця з надання статусу ОПТЛ управління праці та соціального захисту населення за місцем перебуван- ня особи телефоном або особисто;
• порадити звернутися за консультацією до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики облдержадміні- страції (або іншої установи – координатора політики про- тидії торгівлі людьми в області) телефоном або особисто.
Для підготовки телефонного консультування
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ЗАХОДІВ З ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ДЛЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
1. Аналіз (картування) ситуації у сфері торгівлі людьми на міс- цевому рівні з метою ідентифікації груп ризику серед насе- лення, виявлення відповідних місць, а також збору інфор- мації про злочинців і спільників у процесі торгівлі людьми.
2. У разі обмеженості або нестачі ресурсів – включення діагностики ситуації у сфері торгівлі людьми до чинних стратегій попередження злочинів або розкриття цих пи- тань у політиці, концепціях (мається на увазі повнова- ження органів виконання)і програмах, спрямованих, на- приклад, на викорінення соціальної ізоляції, насильства щодо жінок або інтеграцію мігрантів на місцевому рівні.
3. Збір інформації про ресурси/послуги, доступні у відповід- ній адміністрації , на території громади, тобто в третіх осіб; створення переліку послуг, доступних безпосередньо ОПТЛ, а також групам ризику. Це може сприяти поліп- шенню процесу ідентифікації та наданню якісної допомо- ги і попередженню торгівлі людьми на місцевому рівні.
4. Урахування всіх місцевих суб’єктів, які можуть у рамках своєї діяльності знаходити / виявляти потенційних ОПТЛ (вразливих груп осіб), і налагодження співпраці з ними.
5. Надання співробітникам місцевої ради інформації про ознаки торгівлі людьми і проведення підготовки щодо можливості її використання. Це дозволить поліпшити ступінь виявлення потенційних ОПТЛ на місцевому рів- ні, особливо в місцях підвищеного ризику.
6. Встановлення чітких обов’язків для різних суб’єктів, за- лучення їх до процесу ідентифікації та переадресації. Встановлення переліку організацій, які можуть офіційно ідентифікувати осіб (державні органи, поліція, громад- ські організації).
7. Зосередження на ранньому виявленні ОПТЛ, оскільки це краще відповідає потребам постраждалої особи та є най- більш економічно ефективним рішенням. Визначення того, куди саме переадресовувати потенційну ОПТЛ у разі виникнення обґрунтованої підозри на експлуатацію.
8. Аналіз (картування) послуг, доступних для потенційних ОПТЛ у межах громади, і суб’єктів, які можуть надавати такі послуги.
9. Створення гнучкого ланцюга надання допомоги, ланки якого здатні швидко реагувати, з чітким розподілом ро- лей та обов’язків між різними залученими суб’єктами.
10. Узгодження заходів із боротьби з торгівлею людьми на міс- цевому рівні із заходами національного рівня (з Національ- ним механізмом взаємодії) у сфері надання допомоги ОПТЛ.
11. Забезпечення беззастережної (такої, що не залежить від співпраці ОПТЛ з правоохоронними органами) і засно- ваної на дотриманні прав людини допомоги не тільки ОПТЛ, які виявлені офіційно, а й потенційним ОПТЛ у вразливому та незахищеному становищі.
12. Надання допомоги, спрямованої на конкретні індивіду- альні потреби ОПТЛ, з урахуванням її походження, статі, віку, національності, орієнтації та ідентичності.
13. Розвиток довіри, професійного ставлення і діалогу в добре налагодженій системі надання допомоги і захисту жертвам.
14. Турбота про психічне здоров’я фахівців, які працюють безпосередньо з ОПТЛ, з метою підтримки відповідної якості обслуговування.
15. Підвищення рівня загальної обізнаності, а також цільове підвищення рівня обізнаності серед груп ризику, профе- сійних груп і суб’єктів підприємницької діяльності відпо- відно до місцевих потреб і виявлених ризиків.
16. Розширення традиційних цільових груп з метою превен- тивної роботи, із залученням, наприклад, водіїв громадсько- го транспорту, таксі, бібліотекарів, соціальних працівників.
17. Впровадження етичних критеріїв і соціальних положень у систему державних закупівель з метою попередження експлуатації.
18. Побудова міждисциплінарних партнерських стосунків для підвищення ефективності попередження торгівлі людьми на місцевому рівні.
Для записів
Для записів
Частина четверта
ДОДАТКИ
87-91 Додаток 1. Схеми «Взаємодія суб’єктів, які
надають допомогу особам, постраждалим від торгівлі людьми»
92-93 Додаток 2. Організації України, що надають
допомогу особам, постраждалим від торгівлі людьми
94-96 Додаток 3. Рекомендації щодо проведення
інформаційних кампаній з протидії торгівлі людьми
97-102 Додаток 4. «Подорожуй відповідально:
працевлаштування в ЄС»
103-123 Додаток 5. Закон України «Про протидію
торгівлі людьми»
124-125 Список використаних джерел
ДОДАТОК 1.
СХЕМИ «ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ НАДАЮТЬ ДОПОМОГУ ОСОБАМ, ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ»
Порядок взаємодії суб’єктів надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми
Інформує особу про можливість отримання допомоги,її видах та порядку надання
Невідкладно забезпечує надання першочергової медичної допомоги та роз- міщення у відповідному закладі охорони здоров’я у разі потреби
медичний висновок
Статус постраждалої
Інформує ОВС про співпрацю або про відмову у співпрацю- ванні
Державна система протидії торгівлі людьми протидія
Порядок взаємодії відповідального структурного підрозділу та ОВС для допомоги постраждалим від торгівлі людьми
довідка
Підтвердження факту злочину
довідка
Спростування факту злочину
Порядок взаємодії суб’єктів надання допомоги потерпілим та постраждалим від торгівлі людьми
Інформує особу про можливість отримання допомоги,її видах та порядку надання
Невідкладно забезпечує надання першочергової медичної допомоги та роз- міщення у відповідному закладі охорони здоров’я у разі потреби
медичний висновок
Порядок взаємодії суб’єктів надання допомоги іноземцям або особам без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми
встановлення особи, підтвердження громадянства
Порядок взаємодії суб’єктів надання допомоги дитині, яка постраждала від торгівлі людьми
Інформує особу про можливість отримання допомоги,її видах та порядку надання
Невідкладно повідомляє про неї ОВС
медичний висновок
у разі потреби
надання статусу
за згодою
+звіт
Надання медичної допомоги та розміщення у відповідано- му закладі охорони здоров’я
ПРИТУЛОК
Притулок для дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, громадські та міжнародні організації
Індивідуальний план соціального захисту дитини
виконання
МІСЦЕВА ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯ
Відповідальний структурний підрозділ (особа): Управління сім’ї та молоді
заява
інформує
відсутність документів
звіт
Статус постраждалої
ОВС про співпрацю або про відмову у співпрацюванні
ЦСССДМ
Оцінка потреб, надання послуг
Територіальній підрозділ ДМС Для термінового відновлення та видачі документів
МІНСОЦПОЛІТИКИ
Аналіз виконання плану
Соціальне інспектування сімі’ї
відмова у статусі
СЖО
ДОДАТОК 2.
ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ, ЩО НАДАЮТЬ ДОПОМОГУ ОСОБАМ, ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
15-47
Працює цілодобово,
без вихідних
0-800-500-335
(зі стаціонарних телефонів)
116-123
(з мобільних телефонів) Працює цілодобово
0-800-500-225
(зі стаціонарних телефонів)
116-111
(з мобільних телефонів) Працює з пн-пт, з 12:00-20:00
044-254-74-30
(зі стаціонарних телефонів) Працює з пн-сб, з 09:00-18:00
Урядова «гаряча лінія» з питань проти- дії торгівлі людьми та домашнього на- сильства, дискримінації, жорстокого поводження з дітьми та булінгу. Фахівці надають психологічну підтримку, інфор- мацію про місцеві державні і громадські організації в Україні, що можуть надати практичну допомогу.
Національна «гаряча лінія» з поперед- ження домашнього насильства, торгів- лі людьми та ґендерної дискримінації.
Національна дитяча «гаряча лінія».Фа- хівці допомагають батькам, дітям, підліт- кам у ситуаціях жорстокого поводження, насильства, булінгу, сімейних конфліктів.
Консультаційний телефон Департа- менту міграційної поліції Національної поліції України. Розглядаються питання міграції та боротьби з торгівлею людьми.
527.org.ua
0-800-505-50
(зі стаціонарних телефонів)
527
(з мобільних телефонів)
Працює всі дні тижня,
з 08:00-20:00
0-800-211-44
Працює з пн-пт, з 9:00-18:00, в сб-нд з 10:00-17:00
Національна безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консуль- тування мігрантів. Спеціалісти надають консультації з питань працевлаштування за кордоном та допомоги ОПТЛ.
Безкоштовна лінія емоційної підтримки.
Професійні психологи.
Представництво Міжнародної органі- зації з міграції в Україні. На сайті роз- міщена інформація про захист прав мі- грантів, надання послуг та гуманітарної підтримки мігрантам, біженцям та вну- трішньо переміщеним особам.
Платформа www.worksafe.org.ua (#працюйбезпечно) з інформацією щодо безпечного працевлаштування.
iom.org.ua
www.worksafe.org.ua
Міністерство закордонних справ Укра- їни. На сайті розміщена інформація про контакти всіх дипломатичних представ- ництв іноземних країн в Україні та укра- їнських – за кордоном, інформація щодо порядку в’їзду до іноземних країн та реко- мендації щодо виїзду за кордон.
www.wfa.gov.ua
Міністерство соціальної політики Укра- їни. Можна отримати контакти установ в Україні, які надають допомогу в оформлен- ні документів на отримання статусу ОПТЛ.
044-289-00-98
телефон
044-289-00-98
факс
www.msp.gov.ua.
Міністерство розвитку економіки, тор- гівлі та сільського господарства Укра- їни. Перелік ліцензованих посередників з працевлаштування за кордоном є на цьому сайті (розділ «Діяльність», рубрика
«Трудова міграція»: «Перелік прийнятих Мінекономіки рішень у сфері ліцензуван- ня господарської діяльності з посеред- ництва у працевлаштуванні за кордоном та повідомлень про зміни ліцензіатів (ста- ном на 01.01.2021)»).
www.me.gov.ua
Державна служба зайнятості. На сайті див. розділ «Перелік фірм, які отримали ліцензію на працевлаштування за кордо- ном», а також корисні веб-ресурси для по- шуку роботи в інших країнах.
www.dcz.gov.ua
ДОДАТОК 3.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМА- ЦІЙНИХ КАМПАНІЙ З ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
У контексті протидії торгівлі людьми важливим є інформу- вання населення про цю проблему як на державному, так і на місцевому рівнях. З цією метою доцільно використову- вати матеріали, що висвітлюють цю проблему.
ВІДЕОСЮЖЕТИ (СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА, ЖУРНАЛІСТСЬКІ РЕПОРТАЖІ):
Як протидіяти тор- гівлі людьми: Ре- портаж ZIK News:
18 жовтня у Єв- ропейський день боротьби з торгів- лею людьми відбу- деться презентація фільму, який роз- криває проблему сучасного рабства
Навіть Ти (про ознаки
торгівлі людьми)
Соціальний віде- оролик із протидії торгівлі людьми
Залучення до торгівлі людьми та сексуальна екс- плуатація: нові ризики – Надія Кондибіна
Інтерв’ю Ольги Миколаївни Ревук
Торгівля людьми: як українці потра- пляють в рабство
«Кордон Держа- ви»: Протидія торгівлі людьми
ІНФОРМАЦІЙНІ КАМПАНІЇ
Інформаційна кампанія #працюйбезпечно. «Працюй без- печно» – це проєкт, спрямований на протидію торгівлі людьми. Для тих, хто шукає нову роботу в Україні чи за кор- доном, проект дає відповіді на важливі питання: «Як підго- туватись до працевлаштування в іншій країні?», «Як вияви- ти шахраїв, які намагаються обдурити вас під час укладання трудової угоди?», «Що робити, коли ви, ваші родичі чи зна- йомі опинились перед небезпекою потрапляння в трудове рабство?», «Чи постраждали ви від торгівлі людьми?».
Instagram: @work.safe.ua
Facebook: @work.safe.ua
Youtube
ПУБЛІКАЦІЇ
Постер з поперед- женням про вплив COVID-19 підви- щення ризиків торгівлі людьми, домашнього насильства та кіберзлочинності
Варто знати: Захист прав та інтересів постраж- далих від торгівлі людьми
Огляд ситуації з торгівлею людьми в Україні (30 липня 2020). Експрес- оцінка вразли- вості та потреб постраждалих від торгівлі людьми
Протидія торгівлі людьми. Мето- дичний посібник для медичних працівників
Первинна іден- тифікація дітей- жертв торгівлі людьми: огляд рекомендацій та інструментів
Онлайн-квіз:
Як не потрапити в ситуацію торгівлі людьми. Перевір себе!
Працюй безпечно! Подорожуй без- печно! Навчайся безпечно! (буклет)
Сертифікова- ний онлайн-курс
«Протидія торгівлі людьми»
Посібник «Проти- дія торгівлі людь- ми в Україні»
Збираєтесь за кордон? (поради)
Вимоги до організації інформаційної діяльності
Для досягнення максимального ефекту інформаційно-про- світницької діяльності важливо пам’ятати наступні вимо- ги щодо їхньої організації:
• кампанії мають бути постійною невід’ємною складовою політики ОМС з регулювання міграційних процесів та фінансуватися з бюджету;
• їхня організація вимагає високого професіоналізму, а тому має бути доручена команді досвідчених спеціалістів;
• факти й дані, які будуть використовуватися в ході кам- паній, необхідно отримувати лише з надійних, перевіре- них джерел;
• щоб інформація і звернення були переконливими, їх по- трібно адресувати потенційним потерпілим зрозумілою для них мовою і враховуючи їх особливі характеристики;
• кампанії можуть спиратися на різні форми сучасної ау- діовізуальної комунікації: радіо- та телерепортажі, до- кументальні фільми, комікси, інтерв’ю, індивідуальні бесіди, публічні дебати;
• звернення повинне мати не лише інформаційний, а й освітній характер, бути настільки переконливим, щоб спромогтися зруйнувати стереотипи, забобони, чутки, помилкові узагальнення, що панують серед людей і, так би мовити, забруднюють їх думки, впливаючи на рішен- ня про міграцію у разі відсутності необхідної інформації;
• інформаційно-просвітницькі кампанії повинні забезпе- чувати подальше передання інформації через навчальні центри для дорослих, профспілки, церкви, навчальні за- клади та бібліотеки.
ДОДАТОК 4.
«ПОДОРОЖУЙ ВІДПОВІДАЛЬНО: ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В ЄС»
БЕЗПЕЧНЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
Українці часто звертають увагу на фірми-посередники, які пропонують швидко знайти роботу та оформити візу або дозвіл на працевлаштування. Однак через популярність по- слуг з працевлаштування за кордоном в Україні розгорнули свою діяльність багато нелегальних фірм-посередників.
Легальні фірми-посередники мають усі реєстраційні до- кументи та ліцензії на посередницькі послуги з працевла- штування від Міністерства соціальної політики України й інших країн, у яких вони працюють; найчастіше вони отри- мують плату за свої послуги від роботодавців, які шукають працівників в Україні.
Нелегальні фірми-посередники зазвичай не мають реє- страційних документів та відповідних ліцензій. Вони нама- гаються стягнути плату за працевлаштування з майбутніх працівників та продають запрошення на роботу й інші до- кументи, які є необхідними для оформлення національної візи та дозволу на роботу.
Ці посередники часто схиляють українців до нелегальної міграції, приховують реальну заробітну плату і справжні умови праці та проживання за кордоном.
Якщо ви плануєте працювати в Польщі на сезонних роботах не більше 6 місяців, тоді вам необхідно отримати Заяву про намір доручити працю іноземцю (запрошення) від робото- давця. Саме на основі запрошення ви потім зможете офор- мити національну візу та по прибутті до Польщі підписати трудовий договір. Нелегальні посередники всупереч закону намагаються продавати такі запрошення. Не купуйте за- прошення на роботу, адже вони є безкоштовними!
Приклад
http://www.dcz.gov.ua
СІМ ПОРАД, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ УНИКНУТИ НЕЛЕГАЛЬНИХ ПОСЕРЕДНИКІВ, ШАХРАЇВ І ТОРГІВЦІВ ЛЮДЬМИ
1. Зверніть увагу на наявність повної назви агенції, адреси, номера ліцензії та органу ліцензування, що її видав, під час перегляду рекламного оголошення або сайту посе- редника. Не користуйтесь послугами фірм-посередників, які не зазначають цю інформацію та під час переговорів відмовляються надати свої реєстраційні документи.
2. Перевірте, чи має обрана вами фірма-посередник ліцен- зію Міністерства соціальної політики України на посе- редництво в працевлаштуванні за кордоном. Це можна зробити через сайт Державної служби зайнятості.
3. На переговори з працівником фірми-посередника запро- сіть свою довірену особу, наприклад, когось з родичів або друзів.
4. Під час переговорів попросіть працівника фірми надати вам:
• ліцензію агенції від Міністерства соціальної політи- ки України на посередництво в працевлаштуванні за кордоном;
• копію ліцензії агенції від уповноваженого органу держави, до якої ви прямуєте, на послуги з добору персоналу;
• копію дозволу на працевлаштування громадян Укра- їни від уповноваженого органу держави призначен- ня, виданого іноземному роботодавцю, до якого вас обіцяють працевлаштувати. Усі дозволи та ліцензії видані уповноваженим органом іншої країни, мають бути легалізовані в консульстві України.
5. При підписанні договору з представником фірми-по- середника зверніть увагу на наявність повної назви й адреси посередника, номера ліцензії на посередництво з працевлаштування за кордоном, права, обов’язки та від- повідальність сторін, умови зміни, розірвання або ану- лювання договору.
6. Наполягайте на тому, щоб ваша угода про трудову діяль- ність була написана зрозумілою для вас мовою (в деяких країнах угода укладається після прибуття працівника). Угода про трудову діяльність (наприклад, трудовий дого- вір, контракт тощо) укладається в 2-х примірниках, один з яких має залишитися у вас. Особливу увагу звертай- те на посилання, написані дрібним шрифтом. За мож- ливості, надайте угоду юристу для докладного аналізу. В угоді повинні бути зазначені:
• повна інформація про характер роботи, тривалість робочого дня, умови праці та проживання, оплату праці, соціальний захист, термін дії і умови припи- нення угоди;
• порядок покриття транспортних витрат;
• повна назва та адреса роботодавця.
Для працевлаштування в Чехії трудовий договір повинен містити положення про те, що, незалежно від обсягу робо- ти, буде досягнута домовленість про щомісячну заробітну плату, яка була б не нижчою, ніж базова ставка щомісячної мінімальної заробітної плати.
7. Не віддавайте свій закордонний та внутрішній паспорти представникам фірми-посередника чи роботодавцям як при оформленні угоди про трудову діяльність, так і при перетині кордону. Ваші документи повинні бути тільки у вас. Візьміть з собою копії паспорта та ідентифікацій- ного коду в поїздку, щоб швидше відновити документи у разі втрати. Для оформлення документів, наприклад, на- ціональної візи з метою працевлаштування, підготуйте закордонний паспорт і зареєструйтеся на подачу доку- ментів до візового центру або консульства.
Приклад
Типовими документами для оформлення національної візи з метою працевлаштування є:
• заповнений візовий формуляр та фото;
• внутрішній і закордонний паспорти;
• консульський збір (в деяких країнах не стягується);
• страховий медичний поліс;
• контракт з роботодавцем або зареєстрована відповід- ним органом країни ЄС заява про намір працевлашту- вання (запрошення або дозвіл на працевлаштування);
• підтвердження кваліфікації.
Приклад
Чехія є однією з найбільш популярних країн призначення українських трудових мігрантів. Для довгострокового пра- цевлаштування в Чехії вам необхідно оформити «Карту працевлаштованого штатного працівника». Щоб офор- мити Карту, потрібно особисто подати до Консульства Чехії письмову заяву, дійсний закордонний паспорт, дві фо- токартки, документ, що підтверджує забезпечення жит- лом на період перебування, трудовий договір або угоду про
здійснення трудової діяльності (або договір про укладення майбутнього договору), документи, які підтверджують кваліфікацію. Додатково подаються підтвердження про відсутність судимості, підтвердження про освіту, яка була отримана за кордоном, у окремих професій – медичну довід- ку про відсутність серйозних захворювань. За результата- ми розгляду заяви консульська установа оформить вам візу для перебування в Чехії понад 90 днів з метою отримання Карти. Щоб отримати Карту після прибуття до Чехії, про- тягом трьох робочих днів необхідно відвідати територі- альний підрозділ Управління міграційної політики та при- тулку. Часто, якщо термін працевлаштування перевищує термін дії національної візи, необхідно оформити дозвіл на тимчасове проживання та працевлаштування всереди- ні країни ЄС. Зверніть увагу, що дозволи на роботу можуть бути платними. Відвідайте офіційні сайти посольств країн
– членів ЄС в Україні, щоб дізнатись точну вартість дозволу.
Перед від’їздом обов’язково залиште вдома копію свого пас- порта та трудового договору, а також докладну інформацію про своє працевлаштування, адресу та контактні телефони роботодавця. Також запишіть і візьміть з собою номери те- лефонів українських посольств і консульств. Пам’ятайте, що саме українські консульські установи зможуть фахово допомогти вам у скрутній ситуації.
Надайте прикордонникам свій закордонний паспорт Укра- їни з дійсною національною візою або дозвіл на проживан- ня. Якщо буде необхідно, покажіть документи, які підтвер- джують мету поїздки:
• контракт з роботодавцем або заяву про намір працевлаштування;
• страховий медичний поліс;
• підтвердження наявності коштів: готівка чи кредитні картки.
01
Перед від’їздом
02
Перетинаючи кордон
03
Під час подорожі
Під час подорожі та перебуваючи за кордоном пам’ятайте:
• Трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес) або гостьовою візою є порушенням закону!
• Зазвичай неможливо оформити робочу візу через посе- редників. Перш ніж погоджуватися на посередництво при оформленні візи, уточніть у відповідному консуль- стві, чи справді це можливо та яка вартість цієї послуги!
• Виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу – неможли- во. Не вірте тим, хто вам таке обіцяє!
• Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадо- вим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо). В жодному разі не залишайте свій паспорт як за- ставу та не віддавайте його роботодавцям «для реєстра- ції» або з інших причин.
• Зареєструйтеся в українському посольстві/консульстві в країні, де ви плануєте залишатися довше ніж три місяці.
• Зберігайте копії всіх важливих документів (віза, закор- донний паспорт, національний паспорт, страховий по- ліс, контракт, запрошення тощо) у безпечному місці окремо від оригіналів, наприклад фотокопії в своїй елек- тронній пошті.
• Підтримуйтепостійнийконтактізродичамитаблизькими, повідомляйте їм про зміну місця роботи або проживання.
ДОДАТОК 5.
ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ПРОТИДІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ» (ВИТЯГ)
Цей Закон визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи ґендерну рівність, основні на- прями державної політики та засади міжнародного співробіт- ництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від тор- гівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
• боротьба з торгівлею людьми – система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спря- мованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб – торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності;
• виявлення особи, яка постраждала від торгівлі людь- ми (жертви торгівлі людьми), – з’ясування інформації, яка дає підстави вважати, що певна фізична особа по- страждала від торгівлі людьми;
• дитина – будь-яка фізична особа віком до вісімнадцяти років;
• заклади допомоги особам, які постраждали від торгів- лі людьми, – центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, територіальні центри соціального обслуговуван- ня (надання соціальних послуг), центри соціально-пси- хологічної реабілітації дітей та притулки для дітей;
• захист осіб, які постраждали від торгівлі людьми, – система заходів з відновлення прав осіб, які постражда- ли від торгівлі людьми;
Стаття 1. Визначення термінів
• країна походження – країна, громадянином якої є фі- зична особа, або країна місця проживання або перебу- вання для особи без громадянства;
• особа, яка постраждала від торгівлі людьми, – будь- яка фізична особа, яка стала об’єктом торгівлі людьми і визнана такою відповідно до положень цього Закону;
• повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми та є іноземцем або особою без гро- мадянства, – комплекс заходів, спрямованих на забезпе- чення відповідно до потреб такої дитини повернення до країни походження або залишення на території України дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми на терито- рії України та є іноземцем або особою без громадянства;
• повернення в Україну громадян України, які постраж- дали від торгівлі людьми, – комплекс заходів, спрямо- ваних на організацію повернення громадян України, які постраждали від торгівлі людьми на території іншої дер- жави, на територію України;
• попередження торгівлі людьми – система заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до торгівлі людьми;
• протидія торгівлі людьми – система заходів, спрямова- них на подолання торгівлі людьми шляхом її поперед- ження і боротьби з нею та надання допомоги і захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми;
• процедура встановлення статусу особи, яка постраж- дала від торгівлі людьми, – комплекс заходів, під час яких уповноважена особа на підставі отриманої інфор- мації та її аналізу порівнює елементи вчиненого щодо особи діяння з визначенням торгівлі людьми, оцінює ймовірність вчинення щодо особи такого діяння та ро- бить висновок, що така особа є особою, яка постраждала від торгівлі людьми;
• реабілітація особи, яка постраждала від торгівлі людь- ми, – комплекс медичних, психологічних, соціальних, юридичних та інших заходів, спрямованих на віднов- лення фізичного і психологічного стану та соціальних функцій особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
• торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, перехо- вування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням об- ману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кри- мінального кодексу України визнаються злочином.
Відносини, що виникають у сфері протидії торгівлі людьми, регулюються Конституцією України, цим Законом, інши- ми законами і міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно- правовими актами.
1. Діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми, ґрунтується на таких принципах:
• забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на повагу до гідності, особисте життя, правову допомогу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку;
• поваги і неупередженого ставлення до осіб, які по- страждали від торгівлі людьми;
• конфіденційності інформації про осіб, які постражда- ли від торгівлі людьми;
• добровільності отримання допомоги особами, які постраждали від торгівлі людьми, та їх недискримі- нації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
• взаємодії органів виконавчої влади між собою, з від- повідними органами, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, та з громадськими і міжнародними організаціями.
Стаття 2. Законодавство про протидію торгівлі людьми
Стаття 3. Основні прин- ципи протидії торгівлі людьми
2. У разі якщо особи, які постраждали від торгівлі людьми або стали свідками торгівлі людьми, є дітьми, усі дії, що застосовуються до них, базуються на принципах, зазна- чених у Конвенції про права дитини та Факультативно- му протоколі до Конвенції про права дитини щодо тор- гівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.
3. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважа- ти, що ця особа – дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку.
Стаття 4.
Основні напрями
державної політики у сфері протидії торгівлі
людьми
Основними напрямами державної політики у сфері проти- дії торгівлі людьми є:
1. попередження торгівлі людьми шляхом підвищення рів- ня обізнаності населення, превентивної роботи, знижен- ня рівня вразливості населення, подолання попиту;
2. боротьба із злочинністю, пов’язаною з торгівлею людь- ми, шляхом виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, причетних до скоєння злочину, притягнення їх до відповідальності;
3. надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом удосконалення системи відновлення їхніх прав, надання комплексу послуг, впро- вадження механізму взаємодії суб’єктів у сфері протидії торгівлі людьми.
Стаття 5. Суб’єкти, які здій- снюють заходи
у сфері протидії торгівлі людьми
Суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, є:
• Президент України;
• Кабінет Міністрів України;
• центральні органи виконавчої влади;
• місцеві органи виконавчої влади;
• закордонні дипломатичні установи України;
• заклади допомоги особам, які постраждали від тор- гівлі людьми.
У здійсненні заходів, спрямованих на попередження про- тидії торгівлі людьми, беруть участь органи місцевого са- моврядування, а також, за згодою, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські орга- нізації та окремі громадяни.
РОЗДІЛ II
ЗАГАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Президент України визначає центральний орган виконав- чої влади, який є національним координатором у сфері про- тидії торгівлі людьми.
Стаття 5-1. Повноваження Президента України у сфері протидії торгівлі людьми
Кабінет Міністрів України:
1. спрямовує і координує роботу суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зазначених у пунктах 3–6 частини першої статті 5 цього Закону;
2. визначає:
• виключений
• процедуру встановлення статусу особи, яка постраж- дала від торгівлі людьми;
• порядок утворення та функціонування Єдиного дер- жавного реєстру злочинів торгівлі людьми;
3. затверджує:
• Державну цільову програму у сфері протидії торгівлі людьми та здійснює контроль за її реалізацією;
• Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здій- снюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та контролює його реалізацію;
Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України
• форму опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та довід- ки про встановлення їй статусу особи, яка постраж- дала від торгівлі людьми;
• форму довідки, що підтверджує факт звернення іно- земця чи особи без громадянства за встановленням статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України;
• положення про заклади допомоги особам, які по- страждали від торгівлі людьми;
4. встановлює порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.
Стаття 7. Загальні повно- важення цен- тральних органів виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми
Центральні органи виконавчої влади відповідно до ви- значених у встановленому порядку повноважень у сфері протидії торгівлі людьми здійснюють:
1. формування та реалізацію державної політики у сфері протидії торгівлі людьми;
2. розробку проекту Державної цільової програми протидії торгівлі людьми та забезпечують її реалізацію;
3. розробку проекту Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та забезпечують його реалізацію;
4. моніторинг діяльності суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
5. підготовку та оприлюднення у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку щорічної доповіді про стан реалізації заходів у сфері протидії торгівлі людьми;
6. заходи щодо встановлення статусу особи, яка постражда- ла від торгівлі людьми, відповідно до визначеної Кабіне- том Міністрів України процедури;
7. заходи, спрямовані на:
• викорінення передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім’ї та дискримі- нації за ознакою статі;
• підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгів- лі дітьми серед батьків та осіб, які їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах осві- ти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та право- охоронній сферах;
8. координацію та контроль за діяльністю закладів допомо- ги особам, які постраждали від торгівлі людьми;
9. заходи щодо:
• комплексного аналізу стану попередження, виявлен- ня та розкриття злочинів торгівлі людьми;
• попередження, виявлення та розкриття злочинів торгівлі людьми, у тому числі тих, що мають харак- тер транснаціональної організованої злочинності;
• розшуку осіб, які переховуються від органів досудо- вого розслідування і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання за вчинення злочинів тор- гівлі людьми;
10. заходи:
• прикордонного контролю, спрямовані на поперед- ження і виявлення фактів торгівлі людьми, у тому числі з використанням транспортних засобів, що екс- плуатуються комерційними перевізниками;
• системного та комплексного характеру щодо удоско- налення безпеки і контролю паспортних та інших документів, що дають право виїзду з України та в’їзду в Україну;
• щодо своєчасного оформлення документів на право перебування в Україні або повернення в Україну;
• щодо репатріації іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми;
• щодо примусового видворення з України іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодав- ство про протидію торгівлі людьми.
Перелік центральних органів виконавчої влади, які здійсню- ють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, їх повноваження
та порядок діяльності, а також центральний орган виконавчої влади, який встановлюватиме статус особи, яка постражда- ла від торгівлі людьми, визначаються відповідно до частини першої цієї статті згідно з Конституцією України та Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».
Стаття 8. Загальні повно- важення місце- вих державних адміністрацій у сфері протидії торгівлі людьми
Місцеві державні адміністрації відповідно до визначених в установленому порядку повноважень у сфері протидії торгівлі людьми:
• забезпечують проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;
• організують проведення інформаційних кампаній, у тому числі з використанням засобів масової інформації;
• забезпечують створення і підтримку «гарячих ліній», пунктів консультування та розповсюдження інформа- ційно-просвітницьких матеріалів з питань попереджен- ня торгівлі людьми;
• співпрацюють з об’єднаннями громадян з питань попе- редження торгівлі людьми;
• відповідно до визначеної Кабінетом Міністрів України процедури беруть участь у роботі щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
• забезпечують впровадження та функціонування Націо- нального механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
• реалізують заходи, що сприяють викоріненню переду- мов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження на- сильства в сім’ї та дискримінації за ознакою статі;
• вживають заходів для підвищення рівня обізнаності се- ред батьків та осіб, які їх замінюють, щодо протидії тор- гівлі дітьми та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судо- вій та правоохоронній сферах.
РОЗДІЛ III
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Попередження торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:
• вивчення ситуації;
• підвищення рівня обізнаності;
• зниження рівня вразливості населення;
• подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, со- ціально-економічних та інших заходів.
Стаття 9. Попередження торгівлі людьми
До завдань у сфері попередження торгівлі людьми належать:
• дослідження стану, причин і передумов поширення яви- ща торгівлі людьми;
• підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення інфор- маційних кампаній протидії торгівлі людьми серед на- селення, у тому числі серед дітей;
• забезпечення регулювання процесів зовнішньої та вну- трішньої трудової міграції тощо.
РОЗДІЛ IV
БОРОТЬБА З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ
Боротьба з торгівлею людьми є невід’ємною складовою час- тиною діяльності органів Національної поліції по боротьбі із злочинністю, які, зокрема, здійснюють заходи щодо вияв- лення злочинів торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб – торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності шляхом реалізації орга- нізаційних, оперативно-розшукових, адміністративно-пра- вових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інфор- маційних та інших заходів.
Стаття 10. Завдання у сфері попередження торгівлі людьми
Стаття 11. Боротьба з торгівлею людьми
Стаття 12.
Завдання у сфері
боротьби з торгівлею людьми
До завдань у сфері боротьби з торгівлею людьми належать:
• виявлення причин та передумов, що сприяють торгівлі людьми, та вжиття заходів щодо їх усунення;
• забезпечення безпеки осіб, які визнані потерпілими від торгівлі людьми, свідків та інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві у справах щодо торгівлі людьми;
• виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних з тор- гівлею людьми;
• притягнення до відповідальності, у тому числі кримі- нальної, осіб, причетних до торгівлі людьми;
• забезпечення відновлення прав постраждалих від тор- гівлі людьми;
• інформування суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та громадськості щодо резуль- татів діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми.
Стаття 13. Національний механізм вза- ємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі
людьми
РОЗДІЛ V
НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ЗАХИСТУ ОСОБАМ, ЯКІ ПО- СТРАЖДАЛИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
1. З метою ефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюється Націо- нальний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють за- ходи у сфері протидії торгівлі людьми.
2. Реалізація Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, включає встановлення потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та пошук органів чи закладів, що можуть їх задовольнити. Суб’єкти, які здійснюють захо- ди у сфері протидії торгівлі людьми, з метою ефективно- го надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, враховують вік, стан здоров’я, стать і спеціальні потреби таких осіб.
3. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, взаємодіють між собою у процесі протидії тор- гівлі людьми в рамках реалізації Національного меха-
нізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та співпрацюють з громад- ськими об’єднаннями, регіональними та міжнародними організаціями.
4. Основні засади Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми:
• взаємне інформування з дотриманням принципу конфіденційності про злочини торгівлі людьми, пе- редумови та причини торгівлі людьми, методи, що використовують торгівці людьми, необхідну допомо- гу особам, які постраждали від торгівлі людьми;
• спільна розробка програм, планів протидії торгівлі людьми;
• спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми;
• обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі людьми.
1. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людь- ми, має право звернутися до місцевої державної адмі- ністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Націо- нальної поліції щодо захисту прав і свобод.
2. Особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право до при- йняття рішення про встановлення статусу особи, яка по- страждала від торгівлі людьми, на забезпечення особис- тої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
• інформації щодо своїх прав та можливостей, викла- деної мовою, якою володіє така особа;
• медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;
• тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.
Стаття 14.
Права особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постражда- ла від торгівлі людьми
3. Іноземець або особа без громадянства, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбаче- них частиною другою цієї статті прав, до прийняття рі- шення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має також право на:
• безоплатне отримання послуг перекладача;
• тимчасове перебування в Україні в порядку, встанов- леному законодавством.
4. Іноземець або особа без громадянства, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, отримує довідку, яка підтверджує факт звернення за встановленням та- кого статусу і відкриття відповідної процедури та є під- ставою для реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.
5. Забороняється утримування особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від тор- гівлі людьми, в установах тимчасового тримання, крім обумовлених законом випадків, та видворення її за межі України до встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Стаття 15. Процедура встановлення статусу особи, яка постражда- ла від торгівлі
людьми
1. Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Обов’язковою складовою процедури встановлення ста- тусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є про- ведення місцевою державною адміністрацією співбесіди з особою, щодо якої розглядається питання про встанов- лення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людь- ми, із заповненням опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі неможливості проведення співбесіди з особою
через її хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хво- робливий психічний стан чи малолітство процедура встановлення статусу такої особи проводиться на підста- ві інших даних.
3. Загальний строк проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій державній адміністрації.
4. У разі прийняття рішення про встановлення статусу осо- би, яка постраждала від торгівлі людьми, їй видається довідка. У разі відмови у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, заявник має право оскаржити таке рішення у судовому порядку.
5. Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, вста- новлюється на строк до двох років. Строк дії статусу осо- би, яка постраждала від торгівлі людьми, може бути про- довжено за обґрунтованим поданням місцевої державної адміністрації не більш як на один рік.
6. Для позбавлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми, відповідного статусу необхідно з’ясувати, що рі- шення про встановлення або продовження строку дії ста- тусу спиралося на подані завідомо неправдиві відомості або недійсні документи, що мали істотне значення для прийняття рішення. Особи, які подали такі відомості або документи, можуть бути притягнені до відповідальності згідно із законодавством.
7. Втрата статусу особи, яка постраждала від торгівлі людь- ми, настає у разі закінчення строку дії статусу, на який його було встановлено або продовжено відповідно до частини п’ятої цієї статті.
1. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особис- тої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
Стаття 16.
Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми
• інформації щодо своїх прав та можливостей, викла- деної мовою, якою володіє така особа;
• медичної, психологічної, соціальної, правової та ін- шої необхідної допомоги;
• тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомо- ги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної ад- міністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
• відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановлено- му Цивільним кодексом України;
• одноразової матеріальної допомоги у порядку, вста- новленому Кабінетом Міністрів України;
• допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
2. Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на те- риторії України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:
• безоплатне отримання послуг перекладача;
• тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхід- ності, зокрема у зв’язку з їхньою участю в якості по- страждалих або свідків у кримінальному процесі;
• постійне проживання на території України в поряд- ку, встановленому законодавством.
3. Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в центральному ор- гані виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.
4. Якщо у суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері проти- дії торгівлі людьми, існують обґрунтовані підстави вва- жати, що життю, фізичному чи психічному здоров’ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без грома- дянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після завершення строку її перебу- вання в Україні, в установленому порядку цій особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від тор- гівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до припинення таких обставин.
5. Особа, якій надано право на перебування в Україні відпо- відно до частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на ім- міграцію в порядку, встановленому законодавством.
6. Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:
• звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;
• наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.
1. З метою забезпечення реалізації прав, передбачених цим Законом, особи, які постраждали від торгівлі людьми, мо- жуть бути направлені до одного з діючої мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів соці- ального обслуговування (надання соціальних послуг).
2. З метою надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми, вони можуть влаштовуватися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притул- ків для дітей з метою надання психологічної допомоги та забезпечення реабілітації у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 17. Заклади допо- моги особам, які постраждали від торгівлі людьми
3. Умови перебування та надання послуг особам, які по- страждали від торгівлі людьми, діючою мережею цен- трів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, терито- ріальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів соціально-психологічної ре- абілітації дітей та притулків для дітей регулюються по- ложеннями про зазначені заклади.
Стаття 18. Повернення в Україну грома- дян України, які постраждали від торгівлі людьми
Дипломатичні представництва та консульські установи України у разі необхідності забезпечують громадян України відповідними документами для повернення в Україну, на- дають необхідну консультаційну і правову допомогу та вжи- вають необхідних заходів щодо їх повернення в Україну.
У разі відсутності у громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, коштів для повернення в Україну дипло- матичні представництва та консульські установи України сприяють поверненню їх в Україну.
Стаття 19. Репатріація іно- земців та осіб без громадянства, які постражда-
ли від торгівлі
людьми
1. Після проходження курсу реабілітації відповідно до по- ложень цього Закону іноземець або особа без громадян- ства може бути репатрійована в порядку, встановленому законодавством.
2. У разі необхідності центральний орган виконавчої вла- ди, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, надсилає запит до країни походження та- кої особи на підтвердження громадянства цієї особи або її права постійного проживання на її території на час в’їзду на територію України.
3. У разі необхідності центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізич- них осіб, із залученням інших суб’єктів у сфері протидії торгівлі людьми, а також неурядових і міжнародних ор- ганізацій надає іноземцю або особі без громадянства, яку репатрійовано, контактну інформацію про установи, які їм можуть допомогти в країні, до якої їх репатрійовано, у тому числі правоохоронні органи, неурядові організації, юридичні установи та заклади соціального захисту.
РОЗДІЛ VI
ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ
Крім основних принципів протидії торгівлі людьми, перед- бачених статтею 3 цього Закону, протидія торгівлі дітьми базується на таких спеціальних принципах:
• дотримання прав дитини;
• повага до думки дитини, яка постраждала від торгів- лі дітьми, стосовно заходів, які до неї застосовуються, з урахуванням її віку, стану здоров’я, інтелектуального і фізичного розвитку та інтересів;
• роз’яснення дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми, у зрозумілій для неї формі її прав та обов’язків;
• забезпечення конфіденційності інформації про особу ди- тини та відомостей, які дозволили б установити дитині статус як такій, яка постраждала від торгівлі дітьми.
Стаття 20. Спеціальні принципи протидії торгівлі дітьми
1. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгів- лі людьми, в межах своїх повноважень вживають необ- хідних соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми.
2. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів щодо виявлення дітей, які постраждали від торгівлі ді- тьми, та проводять профілактичну роботу з ними та їхні- ми батьками або особами, які їх замінюють.
3. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгів- лі людьми, в межах своїх повноважень розробляють та впроваджують у навчальних закладах навчальні та ви- ховні програми з протидії торгівлі дітьми.
4. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоров- лення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.
Стаття 21. Попередження торгівлі дітьми
Стаття 22. Інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми
Особа, якій стало відомо про дитину, яка страждає/постраж- дала від торгівлі дітьми, зобов’язана невідкладно та із забез- печенням конфіденційності повідомити про це місцеву дер- жавну адміністрацію, органи місцевого самоврядування, органи Національної поліції або органи прокуратури.
У разі існування підозри щодо причетності батьків дити- ни або осіб, які їх замінюють, до торгівлі дітьми особи, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоров- лення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах, у порядку, встановленому законодавством, інформують про це органи Національної поліції або органи прокуратури.
Стаття 23. Надання допо- моги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми
1. Держава надає допомогу дитині з моменту, коли з’явилися підстави вважати, що вона постраждала від торгівлі ді- тьми, і до повного завершення реабілітації дитини.
2. Після отримання інформації про дитину, яка постражда- ла від торгівлі дітьми, місцева державна адміністрація, на території якої виявлено дитину, невідкладно встанов- лює особу дитини, здійснює оцінку обставин та приймає план першочергових заходів допомоги дитині на період до вирішення питання щодо встановлення дитині стату- су особи, яка постраждала від торгівлі дітьми.
3. У разі якщо дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої бать- ківського піклування, місцева державна адміністрація невідкладно вирішує питання влаштування дитини.
4. Центри соціально-психологічної реабілітації дітей, при- тулки для дітей із залученням закладів освіти, охорони здоров’я здійснюють розробку та впровадження індиві- дуальної програми допомоги дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми.
5. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень забезпечують реа- лізацію прав дітей, які постраждали від торгівлі дітьми.
1. У разі виявлення в Україні дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми та є іноземцем чи особою без громадян- ства, в установленому порядку приймається одне з таких рішень:
• повернення дитини до країни походження;
• залишення дитини в Україні.
2. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає поверненню до країни походження за умови, якщо бать- ки або особи, які їх замінюють, або установа у справах захисту дітей країни походження дитини погодилися і мають можливість взяти на себе відповідальність за ди- тину і надати їй належну допомогу та захист.
3. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає за- лишенню в Україні у разі неможливості її повернення до країни походження та за наявності умов для інтеграції дитини в Україні в частині забезпечення її права на охо- рону здоров’я, освіту, соціальний захист. При вирішенні питання про повернення або залишення дитини слід враховувати думку дитини, беручи до уваги вік, фізич- ний, інтелектуальний розвиток та інтереси дитини.
4. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, не поверта- ється до країни походження, якщо є ознаки того, що таке повернення ставить під загрозу її безпеку та не відпові- дає її найкращим інтересам.
РОЗДІЛ VII
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Верховна Рада України здійснює парламентський контр- оль у сфері протидії торгівлі людьми в межах, визначених Конституцією України.
Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері протидії торгівлі людьми у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 24. Повернення або залишення дити- ни, яка постраж- дала від торгівлі дітьми
Стаття 25. Контроль у сфері протидії торгівлі людьми
Стаття 26. Громадський контроль за ви- конанням законів у сфері протидії торгівлі людьми
1. Громадський контроль за виконанням законів у сфері про- тидії торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:
• відповідність діяльності суб’єктів, які здійснюють за- ходи у сфері протидії торгівлі людьми, цьому Закону та іншим законам;
• додержання міжнародних зобов’язань України у сфері протидії торгівлі людьми;
• забезпечення невідворотності покарання за злочини торгівлі людьми.
2. Громадські організації, їх члени або уповноважені пред- ставники, а також окремі громадяни під час здійснення контролю у сфері протидії торгівлі людьми мають право:
• надавати інформацію щодо порушення законодав- ства у сфері протидії торгівлі людьми та про виявлені факти торгівлі людьми і захисту осіб, які постражда- ли від торгівлі людьми;
• здійснювати моніторинг стану протидії торгівлі людьми та захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми;
• співпрацювати із суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
• інформувати населення з питань протидії торгівлі людьми.
Стаття 27.
Виключена
Стаття 28. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми
РОЗДІЛ VIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері протидії торгівлі людьми на державному, регіо- нальному та місцевому рівнях.
2. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, мають право укладати договори про співробіт-
ництво, встановлювати прямі зв’язки з відповідними ор- ганами іноземних держав, міжнародними організаціями згідно із законодавством України.
3. Держава підтримує та стимулює міжнародне співробіт- ництво у сфері протидії торгівлі людьми.
4. Міжнародні організації можуть згідно з установленими процедурами залучатися до розробки та реалізації в Укра- їні спільних програм з питань протидії торгівлі людьми.
РОЗДІЛ IX
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Особи, винні у порушенні законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства
у сфері протидії торгівлі людьми
РОЗДІЛ X
ФІНАНСУВАННЯ ТА ДЖЕРЕЛА ПОКРИТТЯ ВИТРАТ НА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПРОТИДІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Протидія торгівлі людьми, а також надання допомоги по- страждалим від торгівлі людьми включають низку заходів, фі- нансування яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та органі- зацій, професійних спілок і фондів, добровільних внесків юри- дичних та фізичних осіб, інших джерел.
Перелік заходів із протидії торгівлі людьми визначається Державною цільовою програмою протидії торгівлі людьми.
Стаття 30. Фінансування за- ходів, спрямова- них на протидію торгівлі людьми
РОЗДІЛ XI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Отчет о торговле людьми 2018 г. / Кари Джонстон, Управ- ление по мониторингу и борьбе с торговлей людьми в госу- дарственном департаменте США.
2. Активізація зусиль на місцевому рівні у боротьбі з тор- гівлею людьми: збірка рекомендацій для муніципалітетів
/ Аннійна Йокінен, Ліліана Соррентино, Стана Буховська, Вінета Полатсиде. Рада держав Балтійського моря, Міністер- ство внутрішніх справ Латвійської Республіки, грудень 2015 р.
3. Рекомендовані принципи та настанови щодо прав лю- дини та торгівлі людьми: коментар (Принцип 1, 49–74) / УВКПЛ ООН, 2010. Див. також: Рекомендації Конференції з покращення надання допомоги жертвам торгівлі людьми у регіоні Балтійського моря, 2.
4. Рекомендовані принципи та настанови щодо прав людини та торгівлі людьми: коментар (Принцип 8, 141–151) / УВКПЛ ООН, 2010. Див. також: Рекомендації Конференції з покращен- ня надання допомоги жертвам торгівлі людьми у регіоні Бал- тійського моря, 2. Серія Європейських договорів (197), Стаття 12(6), Директива 2011/36/EU, Розділ 18, Стаття 11(3).
5. Рекомендовані принципи та настанови щодо прав лю- дини та торгівлі людьми (Настанови 2 та 11) / УВКПЛ ООН, 2010.
6. Деякі питання адміністрування надання місцевими дер- жавними адміністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей: наказ Міністерства со- ціальної політики України від 30 грудня 2020 р. № 868.
7. Ініціатива захисту прав та представлення інтересів міс- цевого самоврядування в Україні / практичний посібник
з питань формування спроможних територіальних громад / Проект «Діалог» (USAID).
8. Україна як країна призначення для торгівлі людьми: матеріали для використання працівниками прикордонної служби, правоохоронних органів та суддями з питань проти- дії злочинам за статтею 149 КК України / МОМ. Київ, 2012.
9. Посібник для співробітників прикордонної служби України з питань виявлення та припинення злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми / МОМ. Київ, 2011.
10. Надання соціальних послуг різним групам осіб, які по- страждали від торгівлі людьми: методичні рекомендації
/ ОБСЄ. Київ, 2012.
11. Социальная работа по предупреждению торговли людь- ми и оказанию помощи потерпевшим: учебно-практичес- кое пособие / МЖПЦ «Ла Страда – Украина». Киев, 2001.
12. Протидія торгівлі людьми в Україні: навчально-методич- ний посібник до спецкурсу / автори-упорядники: Е. Мручков- ська, Н. Пахом’юк, О. Кочерга; за заг. ред. К. Левківського та ін. Київ : ВАІТЕ, 2017. 88 с.
13. Рекомендації з надання послуг в галузі репродуктивно- го і сексуального здоров’я в Україні жінкам, які потерпі- ли від торгівлі людьми: лікування ІПСШ / ІРС, 2005.
14. Довідник з реабілітації та реінтеграції дітей, постражда- лих від торгівлі людьми, та проведення наради з випад- ку (кейс-конференції) / укладачі: А.М. Ігнатьєва, О.В. Каль- бус, Е.М. Мручковська. Київ–Чернівці : Книги-ХХІ, 2010.
15. Інформаційний проект громадської організації «Євро- па без бар’єрів» / путівник «Подорожуй відповідально: працевлаштування в ЄС» // https://travel.europewb.org.ua/ seriya-putivnykiv-podorozhuj-vidpovidalno/
16. Інформаційний проект громадської організації
«Європа без бар’єрів» / путівник «Подорожуй відпо- відально: навчання в ЄС» https://travel.europewb.org.ua/ seriya-putivnykiv-podorozhuj-vidpovidalno/
17. Інформаційний проект громадської організації «Європа без бар’єрів» / путівник «Подорожуй відповідально: туризм та інші види поїздок до ЄС» https://travel.europewb.org.ua/ seriya-putivnykiv-podorozhuj-vidpovidalno/
Для записів
Для записів
Слідкуй за ОБСЄ
Україна, 01034, Київ
вул. Стрілецька, 16 www.osce.org/ukraine
